АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,
суддів - Горб І.М., Худика М.П.,
за участю прокурора - Горбаня В.В.,
потерпілої - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
засудженого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тбілісі, громадянин Грузії, з середньою освітою, який розлучений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено у виді 4 років позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 02.05.2012 року приблизно о 05 год. 30 хв. умисно з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись на не охоронюваній стоянці у АДРЕСА_3 підійшов до автомобіля ВАЗ-21043, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, впевнившись та вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 проник до багажного відділення вказаного автомобіля, звідки таємно викрав речі, які належать ОСОБА_5, а саме: запасне колесо, вартістю 500 грн., домкрат, вартістю 80 грн., балонний ключ, вартістю 40 грн., компресор, вартістю 600 грн., колонки «Хюндай» у комплекті, вартістю 250 грн. та панель багажника для колонок, вартістю 170 грн. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 за допомогою викраденого за вищевказаних обставин балонного ключа почергово відкрутив з даного автомобіля чотири колеса, вартістю 750 грн. кожне, на загальну суму 3 000 грн. Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину з викраденим майном втік, спричинивши ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 4 640 грн.
Крім того, ОСОБА_3 10.05.2012 року приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні кіоску, який належить ОСОБА_1, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, підійшов до прилавку, де знаходилася продавець ОСОБА_6
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 застосував до останньої насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, а саме: штовхнув її своєю правою рукою, в результаті чого ОСОБА_6, не втримавши рівновагу, відійшла від прилавку, а ОСОБА_3 перехилився через прилавок і відкрито викрав пластикову коробку, яка для потерпілої ОСОБА_1 матеріальної цінності не становить, в якій знаходилися гроші в сумі 8 315 грн. Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, завдавши потерпілій ОСОБА_1 матеріального збитку на суму 8 315 грн.
Також ОСОБА_3 18.06.2012 року приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні кіоску своєї колишньої дружини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшов до прилавку, де знаходилася продавець ОСОБА_8, схопив її за руку, яку намагався дістати з кишені фартуху, де знаходилися гроші, чим застосував до потерпілої насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, та подавив її волю до опору. Не витримавши рівновагу, ОСОБА_8 впала на підлогу, а ОСОБА_3 підійшов до прилавку та відкрито викрав грошові кошти у сумі 120 грн. Після чого зник із викраденим, завдавши потерпілій ОСОБА_1 матеріального збитку на суму 120 грн.
В апеляції та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду, а справу направити на додаткове розслідування, при цьому вказує на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суворість призначеного покарання, порушення його права на захист під час досудового слідства.
Як зазначає ОСОБА_3 судом першої інстанції не було враховано конкретні обставини справи, те що гроші він брав у кіоску, який належить колишній дружині, з якою він після офіційного розлучення підтримує подружні стосунки, і разом організували цей бізнес. Вважає, що в його діях немає складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Як стверджує ОСОБА_3, крадіжку з автомобіля він не вчиняв, а обмовив себе під психологічним тиском з боку співробітників міліції.
Просить пом'якшити призначене покарання, шляхом застосування до нього вимог ст.ст. 69, 75 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції ОСОБА_3, пояснення засудженого, який уточнив свої апеляційні вимоги, просив скасувати вирок суду в частині засудження його за ч.2 ст.186 КК України, мотивуючи тим, що гроші в касі торговельного павільйону він вважає спільним майном з ОСОБА_1, і не підтримав інші доводи апеляції, пояснення захисника і потерпілої ОСОБА_1 на підтримку апеляції засудженого, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу засудженому в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.367, ч.1 ст.370 КПК України підставами для скасування вироку суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, тобто такі порушення вимог КПК, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.
За змістом апеляції, ОСОБА_3, не оспорюючи вчинення ним дій, за які притягнений до кримінальної відповідальності, оспорює фактичні обставини справи, зокрема належність викраденого майна до чужого, тим самим оспорює юридичну кваліфікацію його дій, тобто ті обставини, які за умови дотримання судом положень ч.3 ст.299 КПК України в редакції 1960 року, він не вправі оспорювати в апеляційному порядку.
Перевіряючи дотримання судом вимог ч.3 ст.299 КПК України, встановлено наступне.
Згідно протоколу судового засідання, після допиту підсудного ОСОБА_3 і потерпілого ОСОБА_5, суд роз'яснив ОСОБА_3 положення ч.3 ст. 299 КПК України, та встановив скорочений порядок дослідження доказів, постановивши обмежитись допитом підсудного, потерпілих та свідка ОСОБА_6 ( а.с.214).
Згідно ч.3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Між тим справа розглянута з істотним порушенням вимог вказаного закону.
Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно.
Із матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3, визнаючи свою вину у скоєних злочинах, фактично оспорював ту обставину, що він відкрито заволодів чужим майном. Згідно його показань, 10 травня 2012 року він приїхав до спільного з потерпілою ОСОБА_1, яка є його колишньою дружиною, магазину, де, відштовхнувши продавчиню, взяв з каси всі гроші. Також, 18.06.2012 року він приїхав до спільного з потерпілою магазину, та забрав там 120 грн. Хоча магазин і оформлений на дружину, він вважає його спільним, і гроші, які він взяв у магазині, також на його думку є спільними.
Цих доводів ОСОБА_3 суд належним чином не перевірив і не дав їм оцінки при постановленні судового рішення.
З урахуванням того, що між показаннями ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_1 мали місце суперечності щодо належності викраденого майна, суду належало дослідити докази у справі в повному об'ємі, з'ясувати, коли дійсно був розірваний шлюб, чи відбувся між сторонами поділ майна, чи продовжували вони вести спільне господарство після розірвання шлюбу, оскільки це має значення для правильної юридичної кваліфікації дій засудженого.
Таким чином, розглянувши справу по спрощеній процедурі, суд істотно порушив вимоги ч.3 ст. 299 КПК України, в зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду належить перевірити доводи ОСОБА_1 на свій захист, встановити всі дійсні обставини справи, дослідити докази у відповідності до вимог ст.299 КПК України, з'ясувати всі обставини, які підлягають врахуванню при призначенні покарання та постановити законне і обгрунтоване судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально - процесуального законодавства.
Враховуючи стан здоров'я ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Київського слідчого ізолятора, колегія суддів вважає можливим змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України 1960 року. П.ХІ Перехідних положень до КПК України 2012 року, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2012 року задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою в Київському СІЗО на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.
Судді:
Корнієнко Т.Ю. ГорбІ.М. Худик М.П.
[1] Справа № 11/796/1580/2013
Категорія КК: ч. 2 ст. 186
Головуючий у першій інстанції ПойдаС.М.
Доповідач Корнієнко Т.Ю.