Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4436/13 Головуючий у 1 інстанції Парій О.В. Суддя-доповідач Спас О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
11 вересня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Каракуша К.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Камінській О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: Бердянська державна нотаріальна контора
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаним позовом. У ході судового розгляду позовні вимоги уточнили. Вказували, що вони є синами ОСОБА_6 та онуками ОСОБА_7 Батько був її єдиним сином. Він помер ІНФОРМАЦІЯ_2, бабуся померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Вони були на її похороні, проте родичі не повідомили їм, що бабусі належить частина домоволодіння. Після її смерті відкрилася спадщина, до якої належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 Оскільки батько помер раніше своєї матері, то вони відповідно до ст. 1266 ЦК України як онуки спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхньому батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини. У січні 2013 року відповідачі запропонували позивачам написати заяву про відмову від спадщини, пояснивши, що бабусі належала частина домоволодіння. Прибувши до м. Бердянську вони звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, але їм було відмовлено у прийнятті заяв у зв'язку з пропуском строку. Позивачі зазначають, що ними пропущено строк звернення до нотаріуса у зв'язку з тим, що вони дізналися про те, що бабуся є власником частини домоволодіння лише у січні 2013 року зі слів відповідачів. Крім цього, зазначили, що мешкають в Донецьку, де й працюють. На похованні бабусі ним ніхто не сказав про спадкове майно. Вони не здогадувалися, що домоволодіння приватизоване бабусею удвох з її сестрою.
У зв'язку з вказаними обставинами, позивачі просили суд визначити їм додатковий строк для подання ними заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті їх бабусі ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бердянську Запорізької області.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким їх вимоги задовольнити.
Відповідачками надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких вони вважають доводи апеляційної скарги безпідставними і просять залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянтів ОСОБА_2. ОСОБА_3, відповідачу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивачі є спадкоємцями першої черги за правом представлення після смерті матері їх покійного батька ОСОБА_7, яка померла 21.06.2011р.
Позивачі про смерть ОСОБА_7 знали, були на її похороні, проте спадщину не прийняли, з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не зверталися, вважаючи, що спадкової маси немає.
Вказану обставину позивачі вважають поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини та підставою для задоволення їх вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення суд вірно виходив з вимог ст. 1270, ч. 3 ст. 1272 ЦК України, якими встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про обґрунтованість вимог про визначення особам додаткового строку дослідів поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому суд виходив з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування").
Суд законно застосував для вирішення справи рішення Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року, прийнятому у справі № 6-85цс12 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ч.3 ст. 1272 ЦК України) у подібних правовідносинах.
Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Доводи апеляційної скарги щодо невзяття до уваги судом першої інстанції тих обставин, що батько покинув їх мати з 4-ма дітьми, не піклувався ними та ін. не можуть спростувати висновки рішення суду, оскільки не відносяться до предмету спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачки не повідомили їх про наявність спадщини не можуть вплинути на вирішення питання щодо законності рішення суду, оскільки за законом відповідного обов'язку на них не покладено. Згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Доводи апеляційної скарги про те, що за життя бабусі позивачі провідували її, привозили подарунки, давали гроші є неприйнятними для вирішення питання щодо наявності поважних причин своєчасного неприйняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги про неправильність посилання в рішенні суду на правову позицію рішення Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року, прийнятому у справі № 6-85цс12, оскільки іншим чином дані роз'яснення у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" не можуть братися до уваги.
Вказаний довід суперечить ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 360-7 ЦПК України, згідно яких рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Законом визначено, що суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду нормам процесуального права не мають свого підтвердження, оскільки апелянт не зазначає, які саме норми та яким чином порушив суд, а обмежується викладенням норм ЦПК України, які містить вимоги до форми, змісту судового рішення, питань, які має вирішити суд, питань оцінки та дослідження доказів. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування, що саме в рішення суду не відповідає цим нормам процесуального права, як вплинуло на ухвалення рішення.
Зі справи та за результатами апеляційного розгляду видно, що ці доводи не підтверджуються, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі не знали, що бабуся була спадкодавцем, що відповідачки утаємничили існування спадку, що є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини спростовані під час розгляду справи, які такі, що не мають правового значення у вирішенні цієї справи. Детальне мотивування вказаного висновку наведено вище у даній ухвалі.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: