АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7190/13 Головуючий в першій інстанції -Ковальова А.Б.
Категорія - 37 Доповідач - Котушенко С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Котушенко С.П.
суддів Петренко І.О., Романюк М.М.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 13 березня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади Дніпровського району м.Дніпродзержинська, треті особи -комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Третя дніпродзержинська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції про визнання права на спадщину за заповітом,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до територіальної громади Дніпровського району м.Дніпродзержинська про визнання права на спадщину за заповітом на будинок по АДРЕСА_1. Позивач вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, склавши за життя заповіт, яким усе своє майно заповідав йому. В передбаченому законом порядку він прийняв спадщину, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено, оскільки право власності на будинок за батьком не зареєстровано.
Посилаючись на те, що батько набув право власності на вказаний будинок, який збудував за свої особисті кошти та власними силами на виділеній йому на підставі рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 31 серпня 1960 року для індивідуального житлового будівництва земельній ділянці, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на вказаний будинок без додаткового акту готовності об'єкта до експлуатації та сертифікату відповідності, що буде підставою для реєстрації за ним права власності на будинок в державному реєстрі прав.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 13 березня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи залучено реєстраційну службу Дніпродзержинського міського управління юстиції.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 13 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення, як незаконного та необґрунтованого і про ухвалення нового рішення.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з недоведеності обставин виникнення у спадкодавця ОСОБА_3 права власності на будинок, оформленого належним чином, з огляду на що вирішення питання про визнання права власності на будинок у порядку спадкування неможливо.
Такі висновки є правильними, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права і на підставі повно встановлених фактичних обставин справи.
Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням №728 виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих від 16 серпня 1960 року ОСОБА_3, відведено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво площею 510 кв.м. по АДРЕСА_1.
Між відділом комунального господарства виконкому Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 16 вересня 1960 року було укладено договір про надання у безстрокове користування зазначеної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку, де забудовник зобов'язався до 16 вересня 1963 року побудувати одноповерховий кам'яний будинок жилою площею 32,5 кв.м. Цим договором також передбачено, що по закінченню будівництва зведені будівлі вступають в експлуатацію та стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією місцевої ради депутатів трудящих повної готовності зведених будівель, оформлених актом комісії.
В 1965 році на зазначеній земельній ділянці було збудовано будинок жилою площею 40,9 кв.м., загальною площею 58,2 кв.м. з надвірними будівлями, а пізніше - гараж та прибудову до будинку. В технічному паспорті на будинок зазначено, що об'єкт підлягає узаконенню та (або) введенню в експлуатацію.
Відповідно до ст.105 ЦК УРСР (1963 року) громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його, дарувати, здавати в найом тощо.
Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року (була чинною до 13 грудня 1995 року), реєстрації підлягають усі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Пунктом 7 вказаної Інструкції зазначено, реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів).
Відповідно до п.п.4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04 жовтня 1991 року у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах. Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
У відповідності з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини 1 та 2 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про основи містобудування» питання про проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку встановленому законодавством належать до компетенції виконавчих органів сільських, селищних та міських рад у сфері містобудування.
Без звернення у встановленому порядку до відповідних компетентних органів звернення до суду не є належним здійсненням своїх прав, оскільки суд не є уповноваженим органом у сфері містобудування. Водночас нереалізовані права ніким не порушені, не оскаржені, та не невизнані.
Аналіз цивільного законодавства в контексті права на спадкування свідчить, що успадковуються виключно ті права і обов'язки, які виникли та належали спадкодавцеві ще за життя.
Встановивши, що ОСОБА_3 не вирішив за життя питання про своє право власності на спірний будинок, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, зводяться до переоцінки висновків суду щодо обставин справи і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд правильно встановив всі обставини по справі.
Рішення суду відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 13 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: