АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8465/13 Головуючий в першій інстанції - Бондаренко В.М.

Категорія - 27 Доповідач - Котушенко С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Петренко І.О., Романюк М.М.

при секретарі Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Павлоградської міської ради, про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.3-7,65-68,108-111) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення. Позивач вказував на те, що у відповідності з договором №205078 від 04 червня 2007 року (зі змінами внесеними 29 липня 2008 року) банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 30 000 доларів США під 16% річних з кінцевим терміном повернення до 04 червня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 04 червня 2007 року між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №205078-1, за умовами якого відповідачі надали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 761,27 доларів США яка виникла станом на 21 серпня 2012 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу квартири банком з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за ціною, визначеною в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності, а також виселити відповідачів з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2013 року позов задоволено.

Додатковим рішенням від 05 липня 2013 року суд зазначив складові частини суми боргу.

В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права і про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 04 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №205078 (зі змінами внесеними 29 липня 2008 року), за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16%, а пізніше - 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 червня 2012 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 04 червня 2007 року між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №205078-1, за умовами якого відповідачі надали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом права на продаж предмета іпотеки.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Встановивши, що умови кредитного договору ОСОБА_2 належно не виконав, суд обґрунтованого задовольнив позов банку. Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону.

Доводи апеляційної скарги про передчасне звернення до суду з даним позовом, оскільки п.28 договору іпотеки передбачено право банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, та про відсутність між сторонами спору з цього питання, спростовуються запереченням відповідачів на позовну заяву (а.с.95-97), де вони не погоджуються на звернення стягнення на всю квартиру та вказують, що зверненням стягнення на предмет іпотеки будуть порушені права їх малолітніх дітей та інше.

Посилання апеляційної скарги на відсутність у рішенні складових частин суми боргу, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, не може бути прийнято до уваги, оскільки вказаний недостаток суд усунув шляхом ухвалення додаткового рішення від 05 липня 2013 року (а.с.139-140).

Безпідставним є посилання апелянтів на порушення позивачем вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання, оскільки у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи не мають правового значення для вирішення спору, висновки суду не спростовують і не дають підстав до висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішення відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, доказам у справі дана оцінка відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: