У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

при секретарі ПУДАК О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2009 р. про задоволення подання головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатської області Грицищука Михайла Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон та вилучення паспортів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2009 р., якою задоволено подання гол. держвиконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайуправління юстиції Грицищука М.П. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон та вилучення паспортів і постановлено: встановити тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, видані на ім'я ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 16.11.2005 р. та серії НОМЕР_2 від 25.09.2006 р. - вилучити, а в разі відсутності - тимчасово відмовити у видачі паспорта до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. На думку апелянта, суд вирішив дане питання формально, не враховуючи, що підставою для застосування таких обмежень є доведеність факту свідомого ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань за наявної можливості їх виконувати. Між тим, апелянт не ухилявся від виконання судового рішення, у 2008-2009 рр. не мав постійної роботи, а на даний час займає відповідальну посаду в органі місцевого самоврядування, сумлінно виконує судове рішення, регулярно сплачуючи присуджені з нього кошти. Про існування ухвали дізнався лише у кінці червня 2013 р., апелянт є членом національної збірної України з бойового самбо і у вересні 2013 р. повинен представляти країну на Чемпіонаті Європи з бойового самбо, що відбудеться в Республіці Кіпр. Просить ухвалу та встановлене нею обмеження скасувати.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України справу у відсутність учасників процесу, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

11.03.2009 р. гол. держвиконавець МВ ДВС Ужгородського МРУЮ Грицищук М.П. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження права ОСОБА_1 у виїзді за кордон та вилучення паспортів для виїзду за кордон до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду Львівської області від 20.03.2008 р. № 28Ю-3/01, яким з боржника на користь ВАТ «Концерн «Галнафтогаз»» стягнуто 50178,99 грн. (а.с. 1-2). Ініціатор подання мотивував його тим, що виконавче провадження відкрито 30.05.2008 р., але станом на 25.02.2009 р. боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду. Посилаючись на ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV, тут і далі нормативні акти в редакції, чинній на час звернення до суду із поданням), на ст. 6 ч. 1 п. 5, ч.ч. 2-4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (Закон № 3857-XII), ст. 19 ч. 1 п. 8 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», держвиконавець просив суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон і вилучити паспорти громадянина України для виїзду за кордон, видані на ім'я ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 16.11.2005 р. та серії НОМЕР_2 від 25.09.2006 р.

Судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 Конституції України). Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до Закону № 606-XIV. Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 1, ст. 5 ч. 1, ст. 7 ч. 1 Закону № 606-XIV, держвиконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян. Заходи примусового виконання судового рішення визначені ст. 4 Закону № 606-XIV і такими є, передусім, звернення стягнення на грошові кошти, інше майно боржника.

За приписами ст. 6 ч. 1 п. 5, ч. 2, ч. 4 Закону № 3857-XII, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у нього може бути вилучено паспорт, зокрема, судом, органом Державної прикордонної служби України у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов'язань, за умови об'єктивної спроможності божника виконувати зобов'язання, відсутності перешкод для цього.

Між тим, у поданні держвиконавця не наведено жодного обґрунтування щодо конкретних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, не подано відповідних доказів, у справі відсутні й докази власне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та встановлення строку добровільного виконання судового рішення. Копії постанов держвиконавця щодо окремих дій у виконавчому провадженні, що не містять даних про їх вручення боржнику, такими доказами не є. Сама по собі наявність заборгованості за виконуваним судовим рішенням за відсутності інших відповідних доказів не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув і під час його розгляду теж не встановив конкретних фактів, що свідчили б про ухилення боржника від виконання судового рішення. Своє рішення суд умотивував виключно посиланням на ст. 6 ч. 1 п. 5, ч. 2, ч. 4 Закону № 3857-XII без вказівки на факти і обставини, докази, що слугують підставою для встановлення обмеження, про яке просив держвиконавець.

Колегія суддів констатує також, що на час звернення до суду із зазначеним поданням та вирішення його судом законом не було передбачено право держвиконавця звертатися до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням. Не було передбачено і право звертатися з поданням про вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Вказівка в законодавчих, інших нормативних актах на можливість встановлення таких обмежень, вилучення паспорта без визначення відповідної процедури, повноважень державних виконавців, інших державних органів, а також суду, яка повинна застосовуватися, не давала держвиконавцю права звертатися із таким поданням, а суду - встановлювати такі обмеження. Суд, вирішуючи подання, послався на ст. 368 ЦПК України, яка не регулює дане питання, а процесуальної норми, яка б установлювала підставу і порядок розгляду такого подання, на час його вирішення судом ЦПК України не містив.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, вимог щодо законності і обґрунтованості судового рішення, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення подання, встановлення обмежень, про які ставилося питання, і неправильно застосував норми закону. Доводи апеляції щодо необґрунтованості ухвали суду заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, копія ухвали судом ОСОБА_1 не направлялася. На даний час ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу фізичної культури і спорту Управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Виконкому Ужгородської міськради, має заробітну плату, що регулярно виплачується і з якої щомісячно стягуються кошти на погашення вищевказаного боргу. Листом Федерації бойового самбо України від 15.07.2013 р. стверджується, що ОСОБА_4 є майстром спорту України, членом національної збірної України з бойового самбо, двічі чемпіоном України (2012 р., 2013 р.), бронзовим призером Чемпіонату світу з бойового самбо (2012 р.), у вересні 2013 р. у складі збірної повинен брати участь у Чемпіонаті Європи з бойового самбо, що відбудеться в Республіці Кіпр. Підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон та для вилучення у нього паспортів для виїзду за кордон (відмови у видачі паспорта) на даний час не існує.

Відтак, на підставі ст. 312 ч. 1 п. 2 ЦПК України, апеляцію слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні подання держвиконавця - відмовити.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 2, ст. 312 ч. 1 п. 2, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2009 р. скасувати, у задоволенні подання головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатської області Грицищука Михайла Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон та вилучення паспортів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді