Справа № 22- 2601 2006 p. Категорія   14

Рішення ухвалено під головуванням Федчишина С А. Доповідач Мартьянова Л.І.

РІШЕННЯ

Апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада   2006 року ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка В.А. Суддів: Мартьянової Л.І. Пащенко Л.В. При секретарі Руденко О.М. За участю адвоката: ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2. На рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.09.2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.

Позовні вимоги мотивує тим, що 30.11.2004 року уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3, оскільки має 92 роки, є інвалідом 2-ої групи і потребує постійного догляду та іншої сторонньої допомоги.

Згідно зазначеного договору квартира АДРЕСА_1, в якій проживає позивачка, перейшла у власність відповідачки.

Відповідачка не виконує своїх зобов'язань, передбачених п.8 укладеного договору, недбало ставиться до позивачки, чим заподіяла їй моральну шкоду і тому вона просить розірвати договір довічного утримання, переоформити квартиру на ОСОБА_2 та стягнути на її користь 1600 гр. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.09.2006 року позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення, як таке, що суперечить вимогам матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задоволити її позов.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд помилково дійшов такого висновку і не прийняв до уваги доводи позивачки.

Згідно матеріалів справи відповідачка протягом тривалого часу неналежним чином виконує свої зобов'язання, що передбачені п.8 договору утримання.

 В силу своєї зайнятості, відповідачка немає можливості, оскільки працює, часто відвідувати позивачку і надати їй постійну допомогу, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.41-43).

Вказані свідки заявили в судовому засіданні, що ОСОБА_3 вони не знають і не бачили.

Вирішуючи спір, суд не прийняв до уваги покази зазначених свідків і не дав їм належної оцінки.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено той факт, що відповідачка належно виконувала свої обов'язки, незалежно від її вини, що дає підстави для розірвання договору довічного утримання.

За таких обставин, рішення Ленінського районного суду підлягає до скасування, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджені всі докази по справі, ті необхідності для направлення на новий розгляд немає, а тому є підстави для постановления нового рішення, яким позовні вимоги в частині розірвання договору довічного утримання задоволити, знявши з реєстрації квартири, що зареєстрована на ім'я відповідачки, а також стягнути з неї на користь позивачки судові витрати, а в іншій частині позову відмовити, оскільки ОСОБА_2 не надала суду доказів про заподіяння їй моральної шкоди.

Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.09.2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 30.11.2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Зняти реєстрацію квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 30 гр. у відшкодування судових витрат, відмовивши у стягненні моральної шкоди в сумі 1600 гр.

Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.