Справа № 569/9618/13-ц
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2013 року
Рівненський міський суд
в особі судді Тимощука О.Я.,
при секретарі Грібінчак К.П.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача адвоката Глотова М.С.,
представника органу опіки та
піклування виконавчого комітету
Рівненської міської ради Корнієнка О.А.,
прокурора Грицака А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, просили позбавити ОСОБА_4 батьківських прав та стягнути аліменти. Позивач та його представник надали пояснення по суті позовних вимог. Так, позивачка пояснила, що 18 травня 2004 року уклала шлюб із ОСОБА_4. Від шлюбу в них із відповідачем 11 березня 2005 року народилася дочка ОСОБА_5. В січні 2011 року вона із дочкою переїхали на проживання в орендовану відповідачем квартиру в м. Дуйсбург, що у Федеративній Республіці Німеччина. Заочним рішенням Рівненського міського суду від 09 листопада 2011 року з ініціативи чоловіка розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем. В період проживання позивачки з дочкою в орендованій чоловіком ОСОБА_4 квартирі відповідач періодично зникав із помешкання, зловживав спиртними напоями, знущався з дружини, бив її, не надавав коштів на утримання доньки. Тому позивачка разом із дочкою через неможливість сплачувати за орендоване житло вимушені були залишити орендовану квартиру. Вони опинилися у притулку. Три місяці позивачка із дочкою перебували в притулку. Щоб мати кошти на оренду житла та утримання дочки ОСОБА_1 влаштувалася на фізично тяжку роботу і за зароблені кошти орендувала житло. Під час перебування у Федеративній Республіці Німеччина дочка позивачки відвідувала школу, куди її відводила ОСОБА_1 Жодних коштів на утримання дочки відповідач не надавав, дочку не провідував, не спілкувався з нею й в інший доступний спосіб, у школі про її навчання та успіхи не цікавився. ОСОБА_4 писав звернення до компетентних органів Федеративній Республіці Німеччина, повідомляючи, що сімейні стосунки між ним та позивачкою припинилися, зв'язків із нею та дитиною не підтримує і не бажає підтримувати, а тому в них не має законних підстав для подальшого перебування на території Німеччини. Як результат, через такі постійні повідомлення ОСОБА_1 вимушена була повернутися із дочкою до України в м. Рівне. Впродовж всього часу перебування позивачки з дочкою в Україні з лютого 2013 року і по час ухвалення цього рішення судом відповідач ОСОБА_4 жодного разу не зателефонував, щоб поспілкуватися із дочкою, не надіслав жодної листівки з привітаннями або листа, не намагався дізнатися про її навчання та успіхи в школі тощо. Крім того, ОСОБА_4 не надав жодної копійки для утримання дочки, як і не надсилав їй ніякого одягу, іграшок чи інших речей, необхідних для нормального розвитку дитини. Вказала, що він має не регулярні доходи закордоном, якийсь час працював водієм-далекобійником.
Представник позивача підтримав сказане позивачкою та доповнив, вказавши, що викладені в позові факти підтверджуються наявними в справі письмовими доказами, а також будуть підтверджені в судовому засіданні викликаними свідками.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, відносно його дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не заперечував проти задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомлено, заяв про розгляд справи у відсутності відповідача до суду не надходило. Так, на адресу останнього відомого місця проживання відповідача направлялися поштою повістки, які повернулися як не вручені у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Тому, в газеті «Вільне слово» №53 (14747) від 18.07.2013 року було опубліковано оголошення про виклик до суду ОСОБА_4 по даній справі.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, думку представника третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, прокурора, показання допитаних у судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 18 травня 2004 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_4, який було зареєстровано Білокриницькою сільською радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис №8. Заочним рішенням Рівненського міського суду від 09 листопада 2011 року розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 Від спільного подружнього життя в них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, котра згідно із заочним рішенням суду залишена на проживання з матір'ю.
Згідно висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-1449 від 20.08.2013 року вважається за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вбачається із висновку, працівнику органу опіки ОСОБА_5 під час спілкування пояснила, що не пам'ятає коли останній раз бачила тата, навіть коли вони з мамою проживали в Німеччині, то тато з нею не спілкувався, він не телефонує, не дарує подарунків на день народження, ніколи не цікавиться її справами. Дівчинка вказала, що ні в Німеччині, ні в Рівному тато не приходив до неї у школу та вона не хоче, щоб він проживав з нею, мамою та бабусею.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факти, викладені позивачем у позовній заяві. Зокрема, свідок ОСОБА_9 вказала, що у період проживання ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою в Федеративній Республіці Німеччина вона як сестра ОСОБА_1 провідувала їх і за весь час перебування там жодного разу не бачила ОСОБА_4 та не спілкувалася з ним, а її племінниця ОСОБА_5 жодного разу не згадувала і нині не згадує про свого батька, хоча вона з нею спілкується постійно. При цьому ОСОБА_5 відвідувала місцеву школу, куди її відводила її мама. Зазначила, що у відповідача раніше не було постійної роботи. Чи є вона на даний час у нього їй не відомо.
Свідок ОСОБА_6, яка є рідною тіткою відповідача ОСОБА_4 повідомила, що жодного разу впродовж перебування ОСОБА_5 в Україні з лютого 2013 року її племінник не зв'язувався із нею та не цікавився життям дочки. Крім того, вона розповіла, що мала телефонну розмову із батьком відповідача, який проживає у Федеративній Республіці Німеччина. Зі слів свідка ОСОБА_10 сказав, що його сина не цікавить доля його дочки та колишньої дружини і жодних зв'язків із ними у подальшому підтримувати він не бажає. Підтвердила, що, перебуваючи в Німеччині, ОСОБА_5 відвідувала місцеву школу. Зазначила, що її племінник ОСОБА_4 має не регулярний, мінливий дохід. Якийсь час він працював водієм-далекобійником і перевозив якісь вантажі.
Свідок ОСОБА_8 розповіла, що вона є бабусею ОСОБА_5, і що її онука разом зі своєю матір'ю мешкають в її квартирі. Повідомила, що з лютого 2013 року жодного разу її колишній зять не телефонував до них, не писав ні її дочці, ні своїй дитині (її онуці) жодних листів, не вітав своєї дитини ОСОБА_5 з днем народження або ж іншими святами, не надсилав жодних грошових переказів.
Свідок ОСОБА_7 розповіла, що є близьким другом родини ОСОБА_1 й щотижня буває в гостях у позивачки, постійно спілкується із ОСОБА_5. Зі слів свідка ОСОБА_5 в розмовах із нею відверта, проте про тата взагалі не згадує. Вказала, що спілкуючись з усіма членами родини ОСОБА_1 жодного разу не чула і не була свідком того, щоб ОСОБА_4 прислав лист, подарунок або грошовий переказ своїй дитині ОСОБА_5.
В судовому засіданні судом було досліджено характеристику, підписану вчителем (класним керівником) і директором НВК №12 Рівненської міської ради, де навчається ОСОБА_5. Із неї вбачається, що життям та успіхами дочки постійно цікавиться лише її мати ОСОБА_5.
Із дослідженого в судовому засіданні листа, надісланого мешканцями м. Дуйсбург подружжям Кісельгоф, які в період перебування ОСОБА_1 та її дочки в Німеччині були свідками стосунків між позивачем та відповідачем, а також поведінки ОСОБА_4 по відношенню до позивачки та їх спільної з ним дитини, вбачається, що відповідач по відношенню до дружини і дочки поводився агресивно, жодних коштів на утримання дитини не давав, жодного разу не приходив до дочки, не забирав дочку зі школи та не грався із нею.
Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні листа, надісланого пастором церкви «Боже Слово», яку в період перебування у Німеччині відвідувала позивачка із дочкою та дід ОСОБА_5, ОСОБА_1, перебуваючи в м. Дуйсбург, певний час вимушена була проживати з дочкою в притулку. Оскільки її чоловік ОСОБА_4 не піклувався про дочку ОСОБА_5.
Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні посвідченого перекладу заяви Міської початкової школи продовженого дня м. Дуйсбург ОСОБА_5 відвідувала регулярно зазначений навчальний заклад. Весь час справами дочки та успіхами цікавилася лише мама ОСОБА_1. Натомість батько ОСОБА_5 за майже два роки, коли ОСОБА_5 навчалась в цій школі, не приходив до школи жодного разу, не піклувався про її успішність. Ставити під сумнів факт навчання у зазначеній школі ОСОБА_5, як і вірність перекладу заяви школи у суду не має підстав. Оскільки факт її навчання там було визнано як Рівненською школою, до першого класу якої дівчинку було зараховано в лютому 2013 року (в другій половині навчального року), так і підтверджено це свідченнями свідків, безпосередньо допитаних у судовому засіданні. Так само в суду не має підстав ставити під сумнів достовірність адміністративного розпорядження Управління у справах порядку м. Дуйсбург, згідно із яким контактів між паном ОСОБА_5 і його дитиною не існує. Зі сторони пана ОСОБА_5 вони і не є бажаними. Адже зазначене в цьому розпорядженні підтверджується й свідченнями свідків, допитаних у судовому засіданні, а також іншими дослідженими доказами по справі у їх сукупності.
Положеннями ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. У відповідності до ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони без поважної причини протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Положеннями ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-111 визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч. З ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІП батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (принцип 6) проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІП сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей: не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на вище викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4, протягом тривалого часу не приймає участі у вихованні своєї дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, а отже ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, отже, підлягає позбавленню батьківських прав щодо своєї малолітньої дочки ОСОБА_5.
Оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, суд вважає, що з нього слід стягнути аліменти в твердій грошовій формі в розмірі 1000 гривень щомісячно на утримання дочки ОСОБА_5. Таку суму аліментів суд вважає обґрунтованою з огляду на те, що відповідач проживає в країні, де отримує доходи у валюті євро. А офіційний курс євро в десять разів вищий від курсу гривні. Зокрема, 100 євро є еквівалентними сумі 1000 гривень.
На підставі ст. ст. 150, 164, 165, 166, 180, 191 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 367 ЦПК України,суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Рівне, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень щомісячно, до досягнення дочкою повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в сумі 229,40 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок в прибуток держави.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення із ОСОБА_4 аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 06 вересня 2013 року
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук