ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.11.08Справа №2-а-437/08

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Заєвській Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – Свинобоєва Олена Сергіївна., представник за довір.,

від відповідача -  не з‘явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,  

за позовом   Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів          

до   ТОВ "Дерекой"              

про стягнення штрафних санкцій .

Суть спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до ТОВ «Дерекой» про стягнення штрафних санкцій.

          Рішенням Господарського суду АР Крим від 04.05.2006р. позов задоволено.

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2008 р. апеляційну скаргу ТОВ «Дерекой» задоволено. Рішення Господарського суду АР Крим від 04.05.2006р. скасовано, у позові відмовлено.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.06р. касаційна скарга Кримського  республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2008 р. зі справою № 2-6/8031-2006 передані до Вищого адміністративного суду України.

         Ухвалою  Вищого адміністративного суду України від 08.11.2007 р. відмовлено Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у відкритті касаційного провадження у справі, касаційну скаргу повернено до Вищого господарського суду України.

         Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2008 р. касаційна скарга Кримського  республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволена частково, рішення Господарського суду АР Крим від 04.05.2006р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2008 р. скасовані, справу передано до Господарського суду АР Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.07.08р. справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду АР Крим.

           14 липня 2008 року до Окружного адміністративного суду в порядку ст. 22 Кодексу Адміністративного судочинства України від Господарського суду АР Крим надійшли матеріали справи за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь,  до ТОВ “Дерекой”, м. Бахчисарай, про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2791,00 грн.

          Ухвалою  Окружного адміністративного суду від 15.07.08р. справу прийнято до провадження під №2-а-437/08.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач повинен був забезпечити у 2004 році працевлаштування інвалідів на одному робочому місці, фактично жодного інваліда не працевлаштоване, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 2791,00   грн. за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.        

          Представник позивача у судовому позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання не з‘явився, про час, місце, дату судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Надав суду заперечення на адміністративний позов в якому наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, просить у задоволені позовних вимог відмовити.

          Приймаючи до уваги, що відповідач  повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився без поважних причин, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим  ТОВ “Дерекой” зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний номер 2343920.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації. Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі Закон), передбачені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами.

Згідно з ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.

Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Держкомстату від 10.01.2002р. № 49, відповідач повинен був забезпечити у 2007р. працевлаштування інвалідів на 1 робоче місце, фактично працевлаштовані 0 осіб. Відповідач повинен був сплатити самостійно до 15.04.05р. адміністративно-господарські санкції у сумі 2791,00 грн. за 1 робоче місце.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. №1767 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві за  кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314 ( далі Положення № 314)  робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та  дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.  

В силу викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні № 314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. В силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для  працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні №314,  але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Судом встановлено, що відповідач протягом 2004 року  надав до Бахчисарайського районного центру зайнятості 11 звітів про наявність вакансії за формою 3-ПН, відповідно до яких вільних вакантних посад у відповідача не було, про що свідчить лист Сімферопольського міського центру зайнятості від 02.03.2006 №04-363.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2004р. в кількості 1 особи у зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення 2791,00 грн. адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення  у  судовому порядку.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено у зв’язку з пропуском позивачем встановленого процесуального строку, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач подав Звіт за формою 10–ПI «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік» до відділення Фонду соціального захисту інвалідів 10 січня 2006 року. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач, строк застосування адміністративно-господарської санкції починається з дня виявлення порушення та складає 6 місяців, тобто такий строк для позивача – до 10 липня 2006 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів» з 01.01.2006 року відмінено дію положень статті 250 Господарського кодексу України щодо строків стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу по створенню робочих місць для інвалідів.

З 01.01.2006 року до спірних правовідносин застосовуються строки звернення до суду, визначені ст.99 КАС України з урахуванням вимог ст.103 КАС України.

Суд зазначає, що виходячи із завдань адміністративно-господарських санкцій та пені ля працевлаштування інвалідів для сплатою ними Фонду стосовно контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць (пп.3 п.4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів), фактом вчинення правопорушення є саме несплата адміністративно-господарських санкцій. З огляду на зазначене, право звернення до суду виникає саме після встановлення факту несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк.

Судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовною заявою до ТОВ «Дерекой» до Господарського суду АР Крим 03.04.2006 року.

             Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

                    Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875. Таким чином, у відділень Фонду виникає право на звернення до суду з позовом після 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач в письмових запереченнях визнає, що строк самостійної сплати роботодавцем штрафної санкції за 2004 рік – до 15 квітня 2005 року.

Відтак, відповідно до вимог ст.99 КАС України, строк звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми штрафної санкції, яка не сплачена добровільно до 15 квітня 2005 року, спливає 15.04.2006 року.

         Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 03.04.2006р., тобто без пропущення строку позовної давності.

         Отже, доводи відповідача про застосування наслідків пропущення строків звернення з позовом до суду являється необґрунтованими.

         Також відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що є платником єдиного податку та відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 28.06.99р. №746/99 не повинен сплачувати внески до Фонду соціального захисту інвалідів, а тому не повинен сплачувати суму санкції за виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

        Суд не може погодитися  з доводами відповідача з наступних підстав.

        Відповідно до ст.92 Конституції України встановлено принцип пріоритету закону в регулюванні податкових відносин, зокрема у встановленні системи оподаткування, податків і зборів.

        Частиною 7 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

         Внесок до відділень Фонду не відповідає визначенню поняття «податку і збору (обов’язкового платежу) до бюджетів та державних цільових фондів», наведений в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» і не міститься в переліку податків та зборів (обов’язкових платежів), наведених в статтях 14, 15 зазначеного Закону.

         Спрощена система оподаткування за своєю природою є економічним явищем і полягає в заміні сплати, передбачених звичайною системою оподаткування податків, сплатою єдиного податку.

         Відрахування до відділень Фонду не мають характеру обов’язкових платежів і сплачуються лише в тому разі, якщо роботодавцем не виконуються нормативи по створенню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Ці платежі мають характер санкції за не створення робочих місць, а тому не належать до податків і зборів (обов’язкових платежів), справляння яких передбачене Законом України «Про систему оподаткування». Положення абзацу 2 пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції Закону від 04.06.97), передбачено, що дія цього Закону не поширюється на надходження коштів, зокрема неподаткових платежів до Державного бюджету України (в тому числі до Фонду соціального захисту інвалідів), які визначаються Законом України про Державний Бюджет України на відповідний рік.

         З огляду на викладене, роботодавці, що обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а в разі його невиконання сплачувати адміністративно-господарські санкції до відділень Фонду, якщо не доведуть що ними вжито усіх належних заходів для недопущення господарського правопорушення.

         У порядку ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2004році інвалідів, або сплати за не працевлаштування інвалідів суми 2791,00 грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

           Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні 04.11.2008 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова складена у повному обсязі 10.11.2008.

Керуючись ст.ст.94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВ “Дерекой” (м. Бахчисарай, вул. Першотравнева, 4, ЄДРПОУ 23432920, МФО 324021, КРД АППБ «Аваль», р/р 260009496) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Сімферополь, вул. Крилова, 133, банківські реквізити: р/р №31213230700048, одержувач: Державний бюджет Бахчисарайського району; 50070000, банк одержувача: Управління Держказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34741000, призначення платежу: 50070000; 01; сплата за незайняті робочі місця щодо працевлаштування інвалідів у 2004 році) штрафні санкції у розмірі 2791,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя  Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Циганова Г.Ю.