Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2-а/130/33/2013 р.
130/2712/13-а р.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
10.09.2013
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Саландяк О.Я.
секретаря Кащенко Г.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - Шимкової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Жмеринське лісове господарство» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 04.09.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Жмеринське лісове господарство» про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Судом ухвалою про відкриття провадження в якості третьої особи залучено особу, яка виносила оскаржувану постанову - ОСОБА_4 Позивач позов мотивував тим, що 24.08.2013 року мистецтвознавцем ОСОБА_5 на території Браїлівської селищної ради мисливські угіддя Жмеринської РО УТМР було складено протокол відносно позивача №0110 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ним нібито було порушено полювання на пернату дичину з мисливською зброєю МЦ-2112 в магазині якої було три патрони, а також з собакою мисливської породи без відповідних на те дозволів, чим порушено ст. 20 п.1, 4 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», за що передбачена відповідальність згідно ст.. 81 ч.1 КУпАП. На підставі даного протоколу 27.08.2013 року директором ДП «Жмеринське лісове господарство» ОСОБА_4 було винесено постанову №14 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 238 грн, відповідно до ст. 85 ч.1 КУпАП. Вважає дану постанову незаконною, оскільки свою вину у скоєному правопорушенні не визнає а відповідачем не надано жодного доказу по справі. Вважає, що дана посанова має бути скасована судом, оскільки неправильно складено протокол, а саме, невірно вказано статтю КУпАП, Закон України «Про мисливське господарство та полювання» не містить заборон щодо кількості патронів в магазині, не надано доказів, що собака, яка була із ОСОБА_1 є собакою мисливської породи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав із підстав, що з ньому викладені. Додаткого та на запитання суду пояснив, що 24.08.2013 року приблизно з 19.30 до 21.00 год. Здійснював полювання на пернату птицю на території Браїлівської селищної ради мисливські угіддя Жмеринської РО УТМР. Він здійснював вистріли, їх кількість назвати не може. На полювання приїхав на мопеді, за ним прибіг його дворовий собака рудого кольору , який є безпородним. Він нічого не вполював та пішов до мопеда, де його чекав мистецтвознавець ОСОБА_5 та підійшов ОСОБА_6 ОСОБА_5 склав протокол, сказав, що його собака породи «Лайка», забрав посвідчення мисливця, та пояснив про дату, час та місце розгляду протоколу. ОСОБА_1 з»явився на розгляд справи, був заслуханий, дав свої пояснення та отримав постанову, яку оскаржив до суду. Доказів, що його собака не є мисливської породи та не брав участь із ним у полюванні суду не надав. У полюванні він використовував автоматичну мисливську рушницю МЦ 21-12 із магазином на чотири патрони.
Представник відповідача Шимкова Н.О. позо не визнала, суду пояснила, що позивач у судовому засіданні визнав, що перебував на полюванні, скоїв правопорушення, порушив вимоги ст. 20 п.1, 4 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», оскільки у нього було три патрони, а також він здійснював полювання із собакою мисливської породи. Вину на місці складання протоколу визнав. Доказів своєї невинуватості суду не надав, не спростував, що собака, який був із ним не є мисливської породи. Те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано ст.81, а не 85 КУпАП, то вважає це опискою, оскільки протокол складався ввечері, коли було темно.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює мисливцезнавцем державного підприємства «Жмеринське лісове господарство». 24.08.2013 року будучи в рейді почув постріли та дочекався біля мопеда громадянина ОСОБА_1, який прийшов з рушницею із магазином на п»ять патронів, яку він попросив розрядити. В рушниці було три патрони. Протокол складався по даному факту і тут прибігла собака середнього розміру із середньою довжиною шерсті світлого кольору. Коли ОСОБА_6 спитав, чия лайка, ОСОБА_1 відповів, що це його лайка, на запитання про наявність документів на собаку мисливської породи вказав, що документів не має, а тому і дане порушення було внесено до протоколу, відповідно до пояснень порушника. ОСОБА_1 надав мисливцезнавцеві посвідчення мисливця, яке у нього було вилучено, та дозвіл на рушницю. У ОСОБА_1 була автоматична мисливська рушниця МЦ 21-12 із магазином на чотири патрони, що заборонено законом. На місці протокол підписав без зауважень, із порушенням погодився. Вказа у тротоколі ст. 81 УпАП помилково, оскільки вже було темно та підсвічували фонариком.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що літом 2013 року він перебував по осбистих справах на річці на території Браїлівської селищної дари та почув ряд із п»ти пострілв, що привернуло його увагу, оскільки так як він сам є мисливцем, то йому відомо, що використовувати для полювання зброю із магазином на п»ять патронів заборонено законом. Оскільки йому було відомо, що є рейд, він пішов туди, де чулись постріли. Він побачив ОСОБА_5, підійшов ОСОБА_1розрядив зброю, у якій було три патрони. Використовував ОСОБА_1 автоматичну мисливську рушницю МЦ 21-12 із магазином на чотири патрони. Коли складали протокол прибігла собака мисливської породи «лайка» світлого кольору середнього розміру із середньою довжиною шерсті. На запитання свідка, чия лайка, ОСОБА_1 відповів, що його, документів не надав, тому дане порушення було занесено до протоколу. Даний протокол свідок підписав, оскільки був присутній при його складанні. ОСОБА_1 на місці складання протоколу вину визнав, зауважень до протоколу не вніс.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 у судове засідання не з»явився, заперечень на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи суду не надав.
Відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає можливим, за згодою позивача та представника відповідача розглянути справу у відсутності третьої особи, оскільки перешкод для розгляду спави не встановлено, клопотання про відкладення розгляду справи із цих підстав не заявлено.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до постанови №14 від 27.08.2013 року по справі про адміністративне правопорушення, що винесена директором ДП «Жмеринське лісове господарство» ОСОБА_4, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 238 грн, відповідно до ст.. 85 ч.1 КУпАП за те, що він полював на пернату дичину з мисливською зброєю МЦ 211, в магазині якої знаходилось три патрони, а також з собакою мисливської породи без відповідних документів (а.с7). Відповідно до протоколу №0110 від 24.08.2013 року про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 полювання на пернату дичину з мисливською зброєю МЦ-2112 в магазині якої було три патрони, а також з собакою мисливської породи без відповідних на те дозволів, чим порушено ст. 20 п.1, 4 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», за що передбачена відповідальність згідно ст. 81 ч.1 КУпАП. (а.с. 8) Протокол ним підписано, зауважень не внесено, вину визнано. ОСОБА_1 24.08.2013 року використовував автоматичну мисливську рушницю МЦ 2112, заводський номер НОМЕР_1, на яку має дозвіл , що чинний до 08.01.2016 року (а.с.13). У даній зброї є магазин на чотири патрони, п»ятий знаходиться в стволі, що визнано позивачем.
Відповідальність за ст. 85 ч. 1 КУпАП наступає у випадку, зокрема, порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин та тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від шести до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.1, 4 ст. 20, ст. 17 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання»
З метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону (паспорту на собак мисливських порід у разі їх використання під час полювання). Також забороняється полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами, а саме: немисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони. Зазначені дії, відповідно до законодавства кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснював полювання із автоматичної мисливської зброї, що має магазин більш, як на три патрони, у якій знаходилось три патрони, а також використовував собаку мисливської породи «Лайка» без відповідних документів, що було встановлено при складанні протоколу із його слів, чим порушив вказані вимоги закону.
Твердження позивача про те, що собака, який був із ним не брав участі в полюванні суд розцінює як обраний спосіб захисту, доказів відсутності породи суду не надано та розцінюється як намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є зацікавленими особами, оскільки перший є посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу, обидва попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази та за відмову давати покази.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення, передбачено ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем при запереченні позову повністю доведено правомірність свого рішення.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 з'ясовано всі обставини справи, в тому числі із його слів та накладено стягнення в розмірі, передбаченому санкцією частини 1 статті 85 КУпАП, що є співрозмірним виду та характеру вчиненого правопорушення. При цьому посадова особа, що виносила постанову діяла в межах своїх повноважень, що передбачені ст. 242 КУпАП. ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи, був присутній при розгляді справи, надавав свої пояснення посадовій особі, про що вказано позивачем у судовому засіданні.
Таким чином, постанова №14 від 27.08.2013 року по справі про адміністративне правопорушення, що винесена директором ДП «Жмеринське лісове господарство» ОСОБА_4, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 238 грн, відповідно до ст. 85 ч.1 КУпАП є законною, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оскільки підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення немає, виявлені неточності є описками і не впливають на правомірність прийнятого рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п.1, 4 ст. 20, ст. 17 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», ст. ст.7, 122, 251, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 9, 10, 11, 17, 18, 69,71, 128, 158-163, 171-2 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 11.09.2013 року
Суддя: