справа № 2/325/221/2013

325/1124/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді Васильцової Г.А.

при секретарі: Гажевой І.І.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, за участю третьої особи - Мелітопольської районної державної нотаріальної контори Запорізької області ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 8,62 га, розташовану на території Дунаєвської сільської ради Приазовського району, яка належала ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2, який за життя склав заповіт та заповів їй все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому належить на день смерті і на що він за законом матиме право. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 8,62 га, розташовану на території Дунаєвської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Зазначена земельна ділянка належала матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 015963, виданого Приазовською районною радою народних депутатів 20.10.2000 року. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 923. ОСОБА_2 був єдиним спадкоємцем після смерті матері - ОСОБА_3 та у встановленому законом порядку прийняв спадщину. 15.07.2010 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, про що державним нотаріусом зроблено відмітку на державному акті.

Крім того позивач зазначає, що у встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, також того вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час його смерті. Посилаючись на неможливість належним чином оформити свої спадкові права у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.07.2010 року та державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 015963 від 20.10.2000 року та у зв'язку з тим, що померлий ОСОБА_2 не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, просить її позовні вимоги задовольнити. Крім того зазначає, що державний нотаріус Мелітопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 01.08.2013 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії із зазначених вище підстав.

В судове засідання позивач не з'явилась, від неї надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, від нього надійшло заява про розгляд справи за його відсутності проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, надіславши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 12).

08.02.1983 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого дружина обрала прізвище - ОСОБА_3 (а.с. 13).

Згідно копії державного акту на право власності на землю ІІ-ЗП № 015963 ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Приазовської районної ради народних депутатів від 18.08.2000 року № 157 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,62 га, яка розташована на території Дунаєвської сільської ради (а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

Відповідно до правової позицій викладеної в листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 в п. 3 визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: - цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою: - свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).

При цьому судам потрібно брати до уваги зміни до ЗК України, внесені Законом України від 05 березня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок», яким спрощено порядок реєстрації змінивласника земельної ділянки без заміни державного акта про право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину чи судового рішення із внесенням змін щодо нового власника до державного акта.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону в п.2 визначено, що положення цього Закону щодо посвідчення права власності на земельні ділянки документами, зазначеними у частині другій статті 126 Земельного кодексу України поширюються також на випадки, коли зазначені документи були укладені (видані) до набрання чинності цим Законом, але державні акти на право власності на земельні ділянки видані не були. В такому випадку нотаріус, який посвідчив (видав) відповідний документ, звертається з письмовим запитом до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, про підтвердження того, що державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) не виданий новому власнику земельної ділянки. Після надходження до нотаріуса письмового підтвердження такого факту державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю або державний акт на право власності на земельну ділянку вилучається нотаріусом із його справ та після здійснення відмітки про перехід права власності на неї долучається до відповідного документа, зазначеного у частині другій статті 126 ЗК України. Термін розгляду зазначеного запиту органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не повинен перевищувати 14 календарних днів.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а)цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

6. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом,протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

15 липня 2010 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Мелітопольської районної державної нотаріальної контори Володінню О.С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. До складу спадщини увійшла земельна ділянка площею 8,62 га, розташована на території Дунаєвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 015963.

На державному акті на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 015963 державним нотаріусом Мелітопольської районної державної нотаріальної контори зроблено відповідний напис, що право власності на цю земельну ділянку переходить ОСОБА_2 (а.с. 35).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Згідно копії заповіту від 27.11.2012 року ОСОБА_2 все свої майно заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Постановою від 01 серпня 2013 року державний нотаріус Мелітопольської районної державної нотаріальної контори Володіна О.С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після померлого ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю документів які посвідчують право власності померлого на земельну ділянку (державного акту) (а.с. 14).

Суд вважає, що така відмова є безпідставною, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за заповітом, належно прийняла спадщину, а спадкоємець ОСОБА_3 ОСОБА_2 отримав право на спірну земельну ділянку, проте за життя не встиг його відповідним чином зареєструвати.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, визнати за нею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 8,62 га, розташовану на території Дунаєвської сільської ради Приазовського району, яка належала ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 126, 131, 132 ЗК України, ст. ст. 1216, 1218,1225, 1261,суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дунаєвської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, за участю третьої особи - Мелітопольської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 8,62 га, розташовану на території Дунаєвської сільської ради Приазовського району, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.А. Васильцова