АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/6119/13 Головуючий в першій інстанції - Антонюк О.А.
Категорія - 27 Доповідач - Котушенко С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Котушенко С.П.
суддів Петренко І.О., Романюк М.М.
при секретарі Філіпповій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та спонукання до вчинення певних дій,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.127), просив визнати недійсними положення укладеного 02 листопада 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, які стосуються виплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 018,78 грн., щомісячної винагороди у розмірі 0,5 % від суми наданого кредиту на придбання автомобіля, зобов'язати відповідача зробити перерахунок та повернути гроші, сплачені на компенсацію даних винагород.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення, як незаконного, необгрутованого та про ухвалення нового рішення.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судами встановлено, що 02 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого, а саме, п.7.1. встановлено плату за користування кредитом у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячну винагороду у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля.
Позивач вважає, що виплата щомісячної винагороди у розмірі 0,5% від суми кредиту на придбання автомобіля порушує його права, як споживача фінансових послуг та є такою, що вводить в оману. Також вважав, що винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3018,78 грн. суперечить вимогам п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168 (далі Правила).
Відповідно до п.2.1. Правил банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умови дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.
У п.2.2. Правил вказано, що інформація про платежі споживача, які зазначені в п.2.1. цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо).
Згідно з п.2.4. Правил банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Відповідно до п.3.1. Правил банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і баз розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.
У п. 3.4. вказано, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням.
Згідно з п. 3.6. Правил банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що умови ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк виконав перед укладенням договору. Даний факт підтверджується анкетою-заявою ОСОБА_2 де він зазначив, що ознайомлений та згодний з умовами кредитування, які були йому надані у письмовій формі (а.с.53, 236).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи виниклий спір, суд правильно встановив обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Викладені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки висновків суду щодо обставин справи і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд правильно встановив всі обставини по справі.
Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: