Справа 22-1434 ас Категорія 22
Головуючий у 1 інстанції Хомченко Л.І. Доповідач Червинська М.Є.
ПОСТАНОВА Іменем України
22 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексеева А.В., Лісового О.О. При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного департаменту України з питань виконання покарань на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 березня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання протиправними рішень, про стягнення заборгованості по пенсійним виплатам, відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 березня 2006 року визнані незаконними дії Державного департаменту України з питань виконання покарань стосовно неврахування при визначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років щомісячної надбавки за безперервну службу в кримінально-виконавчої системі в розмірі 70 % до грошового забезпечення, що складає 895,99 гривень, щомісячної доплати за право на пенсію в розмірі 50 % від суми пенсії, яка могла б бути нарахована і виплачуватись позивачу, що складає 1087,99 гривень, премії в розмірі 33,3 % до грошового забезпечення, яка складає 319,76 гривень, відповідач зобов"язаний провести позивачу перерахунок пенсії з 15.03.2005 року з урахуванням вказаних сум, з відповідача на користь позивача стягнуто сума заборгованості по невиплаченій пенсії з 15.03.2005 року по 15.02.2006 року в розмірі 14309,24 гривні, сума заборгованості по грошовій допомоги при звільненні в розмірі 18573,03 гривні, на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2000 гривень, в решті частині в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи й не ґрунтуються на законі.
Суд першої інстанції встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і кримінально - виконавчої системи, звільнився зі служби 15.03.2005 року, з часу звільнення йому відповідачем була призначена пенсія. Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру пенсії відповідачем були не нараховані в належному розмірі щомісячна надбавка за безперервну службу в органах внутрішніх справ, щомісячна доплата за право на пенсію, та премія до грошового забезпечення. Суд дійшов до висновку що відповідач протиправно не включив вказані суми, які належали позивачу за законом, до розміру грошового забезпечення, яке було взяте для обчислення пенсії.
В судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити апеляційну скаргу, позивач та його представник в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином (а. с. 231).
Заслухавши доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з ухваленням по справі нової постанови з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч.З ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду в постанові не відповідають обставинам справи.
Встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і кримінально-виконавчої системи, був звільнений зі служби 15.03.2005 року. Відповідачем позивачу була призначена пенсія з 15.03.2005 року в розмірі 788,10 гривень.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачу було неправильно визначено розмір пенсії, оскільки при проведенні розрахунку відповідачем не було враховано право позивача на отримання щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70 % до грошового забезпечення, щомісячна доплата за право на пенсію в розмірі 50% від суми пенсії, премія в розмірі 33,3 % до грошового забезпечення.
Відповідно до вимог ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону на час призначення пенсії - 15.03.2005 року пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюється з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, проценту надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством. Указом Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 5.05.2003 року із наступними змінами та доповненнями Міністрові внутрішніх справ України надане право встановлювати військовослужбовцям відповідно внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби: понад 15 років -до 50 %. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач повинен був при визначенні розміру пенсії врахувати, що позивач мав право на щомісячну надбавку в розмірі 70 %, що складає 895,99 гривень.
З грошового атестату позивача випливає, що зазначена щомісячна надбавка призначалась йому в розмірі 25 % й сплачена позивачу в розмірі 240,06 гривень(а. с 8).
Суд першої інстанції не врахував, що зазначеним указом Президента України передбачене право, а не обов"язок Міністра оборони встановлювати вказані щомісячні надбавки, Указом визначений максимальний розмір надбавки - до 50 %, начальник Калінінської виправної колонії № 27, де проходив службу позивач, на підставі Інструкції про порядок застосування нормативно - правових актів по питанням грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально - виконавчої системи встановив розмір надбавки для осіб із стажем служби понад 15 років -25 %. Така надбавка позивачу була сплачена і врахована при визначенні розміру пенсії. Розмір виплаченої надбавки відповідає вимогам Указу Президента України, підстав для висновку, що при визначенні розміру пенсії слід було врахувати максимальний розмір надбавки не має.
Відповідно до Указу Президента України „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 4.10.1996 року надане право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів установлювати щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Наказом начальника управління Державного департаменту України по питанням виконання покарань в Донецькій області від 25 січня 2002 року призупинена з 1 січня 2002 року виплата щомісячної доплати особам, які мають право на пенсію.
З грошового атестату позивача вбачається, що така доплата йому не сплачувалась.
Оскільки вказаним Указом Президента України надане право керівникам в межах асигнувань встановлювати щомісячну доплату, й це не визначено Указом як обов"язок керівників органів внутрішніх справ, й з врахуванням наказу щодо зупинення такої виплати, підстав для висновку щодо протиправності рішення відповідача не має.
Зазначеним Указом Президента України від 4.10.1996 року надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами. Задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач мав право на премію в розмірі 33,3 %, що складає 319,76 гривень. При цьому суд не врахував, що Указом Президента України визначено право, а не обов'язок керівників органів внутрішніх справ преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, за таких обставин підстав для висновку щодо порушення прав позивача на отримання зазначеної премії не має.
Оскільки суд першої інстанції дійшов до необгрунтованих висновків, що при визначені розміру пенсії відповідачем не були враховані положення ч.З ст. 43 зазначеного Закону, і безпідставно вважав, що позивач за законом мав право на отримання щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70 %, щомісячної доплати за право на пенсію в розмірі 50 % від суми пенсії, премії в розмірі 33,3 %, проте суб"єкт владних повноважень довів, що при визначені розміру пенсії діяв в межах закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, в задоволенні адміністративного позову позивача слід відмовити.
Не має підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, оскільки грошове забезпечення сплачувалось позивачу Калінінською виправною колонією м. Горлівки, де він проходив службу, будь-які підстави для стягнення її з відповідача відсутні. Оскільки відповідач довів в судовому засіданні, що його рішення про призначення пенсії ґрунтується на законі, підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди не має.
Керуючись ст. ст. 198, 202 КАС України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу Державного департаменту України з питань виконання покарань задовольнити.
Постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 березня 2006 року скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання протиправним рішення, стягнення заборгованості по пенсійним виплатам, грошовому забезпеченню, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.