АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7526/13 Справа № 2-194/794/13 Головуючий у 1 й інстанції - Фаріна Н.Ю. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів: - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що за час роботи на підприємстві у відповідача він отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював.

Згідно висновку МСЕК від 09 листопада 2006 року йому було встановлено первинно сукупно 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. З цих підстав позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 6 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З таким рішенням не погодилось ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах із ВАТ "Павлоградвугілля", правонаступником якого є відповідач. За час роботи ОСОБА_4 отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював.

За висновком МСЕК від 09 листопада 2006 року, позивачеві було встановлено первинно сукупно 60 % втрати професійної працездатності з причини професійних захворювань та третю групу інвалідності безстроково.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач частково втратив працездатність внаслідок професійних захворювань, отриманих при виконанні трудових обов'язків у відповідача, а тому, у зв'язку з внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану позивачу втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов для його праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 даної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що моральна шкода завдана позивачу в наслідок втрати ним працездатності у зв'язку з виконанням трудових обов'язків та дії шкідливих факторів виробництва на підприємстві відповідача, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність відшкодування відповідачем моральної шкоди спричиненої позивачу.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків (професійних захворювань) на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкова соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до закону право на встановлення факту спричинення особі моральної шкоди у вказаних правовідносинах покладено на суд, у зв'язку із чим суд дав належну оцінку висновку МСЕК щодо наявності факту спричинення такої шкоди позивачу.

Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір суми на відшкодування моральної шкоди повністю відповідає встановленим обставинам справи, вимогам розумності та справедливості, визначений з урахуванням проценту та тривалості втрати професійної працездатності, глибини і тривалості спричинених позивачу страждань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо обставин справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об*єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: