Судове рішення #31938820

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8012/13 Головуючий в 1-й інстанції - Кононенко О.М.

Категорія - 27 Доповідач - Болтунова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


09 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:


головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Тамакулової В.О., Козлова С.П.

при секретарі - Литвиненко Ю.С.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -


в с т а н о в и л а:


У грудні 2012 року КС «Аккорд» звернулась до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № ЕК1/Дп-06/606 від 18 травня 2006 року в сумі 10 915,91 грн., яка складається із залишка кредиту - 3 024,33 грн., інфляційної складової та 3% річних в сумі 7 891,58 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

З таким рішенням не погодився позивач і подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи КС «Аккорд» в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту надання кредитних коштів відповідачеві відповідно до умов кредитного договору № ЕК1/Дп-06/606 від 18 травня 2006 року.

Проте, такий висновок районного суду не можна визнати обгрунтованим з огляду на наступне.


Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2006 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЕК1/Дп-06/606, відповідно до умов якого кредитна спілка надала позичальнику 5 000 грн. на придбання комп'ютера, що свідчить про наявність споживчого кредитування. В свою чергу позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в терміни та в розмірах не менше, ніж вказано у рекомендованому графіку платежів.

Відповідно до п.2.3 зазначеного договору проценти за користування кредитом нараховуються спілкою на фактичний залишок суми кредиту, виходячи з розрахунку 0,1151 % за кожний день користування кредитом.

За пунктом 2.4 цього ж договору позичальник має право достроково повернути кредит КС «Аккорд», сплативши проценти за фактичний строк користування кредитом.

Але своїх зобов*язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав і відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28 листопада 2012 року має заборгованість в сумі 10 915,91 грн., яка складається із залишка кредиту - 3 024,33 грн., інфляційної складової та 3% річних в сумі 7 891,58 грн.

Як вбачається з п. 5 кредитного договору, термін його дії - до повного виконання сторонами.

Із справи видно, що сторонами узгоджено рекомендований графік платежів, згідно з яким зазначено розмір щомісячного платежу починаючи з 18 травня 2006 року по 18 травня 2007 року включно. Інших графіків платежів позивачем не надано.

Сам договір не містить інших умов щодо продовження його строку. Тобто, 18 травня 2007 року сторони вважали строком закінчення дії договору.

Отже, строк вимоги для КС «Аккорд» розпочався з 18 травня 2007 року і закінчився 18 травня 2010 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим, із настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України).

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Як вбачається зі справи, з позовом до суду позивач звернувся 19 грудня 2012 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, причини пропуску позовної давності позивач в позовній заяві не зазначав.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що перебіг позовної давності за вказаним договором почався з 18 травня 2007 року, а позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого ст.257 ЦК України, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав, зазначених у судовому рішенні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності.


Керуючись ст.ст.303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2013 року скасувати і в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Аккорд» відмовити.


Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.


Судді:




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація