АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7548/13 Головуючий в 1-й інстанції - Гречко Ю.В.
Категорія - 27 Доповідач - Болтунова Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Болтунової Л.М.
суддів - Тамакулової В.О., Козлова С.П.
при секретарі - Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № DNS0RX07270053 від 15 листопада 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1311,20 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 15 листопада 2007 року. У зв'язку з тим, що позичальник належним чином свої зобов'язання не виконав, станом на 30 листопада 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 26 199,36 грн., яку банк просив стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
З таким заочним рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскаржуване заочне рішення суду відповідає вказаним вимогам.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 15 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено строковий кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1311,2 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком повернення до 15 листопада 2007 року включно. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов'язався щомісяця сплачувати кредит, нараховані відсотки за користування кредитними коштами, а у разі неналежного виконання зобов'язань передбачено нарахування та сплата штрафних санкцій.
Оскільки позичальник свої зобов'язання не виконав належним чином, станом на 30 листопада 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 26 199,36 грн., з яких: заборгованість за кредитом 1 311,20 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 8 827,92 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом 251,76 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 14 084,70 грн., а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 1 233,78 грн. (процентна складова).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» пропустив строк пред'явлення позову до ОСОБА_1, оскільки він відповідає вимогам закону.
За змістом ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу обмежується позовною давністю. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За частиною першою ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Кредитний договір, укладений між банком та ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 627, 638, 639 ЦК України. Відповідач погодився на укладення договору на умовах, запропонованих банком, про що свідчить підпис останнього на заяві позичальника (а.с. 7).
Сторони визначили, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю п'ять років. (п. 5.5 договору).
Згідно до п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та враховуючи положення п.7 ч.11 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
З матеріалів справи видно, що 27 лютого 2013 року банк звернувся до суду з позовом до відповідача і просив стягнути заборгованість станом на 30 листопада 2012 року, тобто поза межами п'ятирічного строку, передбаченого договором, який сплинув 15 листопада 2012 року. (а.с. 2)
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що строк позовної давності не пропущений, оскільки правовідносини між сторонами тривають до повного погашення клієнтом кредиту, не може розглядатися як установлення строку їх дії, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.
Згідно з цією нормою права, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Кредитний договір № DNS0RX07270053 від 15 листопада 2006 року є строковим і його термін визначений календарною датою. А отже зазначені доводи апелянта являються безпідставними.
Колегія суддів вважає, що висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та зроблені з урахуванням фактичних обставин справи, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.
Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: