Справа № 11-613/06 Головуючий в 1 інстанції Бондар В.М.
Категорія: ст.ст. 296 ч.ч 2,3, Доповідач Лозовський А.О.
122 ч. 1, 309 ч.2 КК України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 28 листопада 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лозовського А.О. суддів Опейди В.О., Пазюка О.С з участю прокурора Смолюка Б.С. адвоката ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 19 вересня 2006 року , яким
ОСОБА_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, судимий вироком Ковельського міськрайонного суду від 21.09.2004 року за ст.ст. 355 ч.З, 357 ч. З, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням, встановлений іспитовий строк 2 роки, засуджений, -
за ст. 296 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі,
за ст. 309 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_2 2 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднане невідбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 21.09.2004 року і остаточно визначено до відбування ОСОБА_2 за сукупністю вироків 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з 19 вересня 2006 року, зараховано в строк відбування покарання термін перебування під вартою з 20 по ЗО травня 2006 року.
Судові витрати в сумі 94 грн. 17 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави.
Вироком вирішено долю речових доказів по справі.
Даним вироком також засуджені ОСОБА_3 за ст.ст. 296 ч.З, 122 ч. 1, 70,75 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням, встановлений іспитовий строк 3 роки та ОСОБА_4 за ст.ст. 296 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням, встановлений іспитовий строк 3 роки, апеляції відносно яких не надходили.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати ,-
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що в групі з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який раніше засуджувався за вчинення хуліганства, 14 січня 2006 року близько 02-30 год. поблизу буру «Палакс», що в с.м.т. Люблинець Ковельського району Волинської області, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка полягала в нанесенні ударів ОСОБА_5 в різні частини тіла, що завдавало потерпілому фізичного болю. ОСОБА_3 в процесі хуліганських дій ще й відкусив ОСОБА_5 ліве крило носа, заподіявши тим самим потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Окрім того, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 17 травня 2006 року близько 19-30 год. на продуктовому ринку житлового масиву «Сільмаш» в м. Ковелі без мети збуту незаконно придбав у невстановленої органами досудового слідства особи особливо небезпечний наркотичний засіб - макову соломку, вагою 341,4г., який, зберігаючи при собі, перевіз на вул. Будищанську в м. Ковелі, де навпроти будинку НОМЕР_1, даний наркотичний засіб був виявлений і вилучений працівниками міліції.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій свого підзахисного у вчиненні незаконного придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу, вказує, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 у вчиненні групового хуліганства є незаконним. Вважає показання потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6, які, були безпосередніми очевидцями події, сумнівними. Про непричетність ОСОБА_2 стверджують інші засуджені, а також свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які на думку захисту, безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції. Просить вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 2 КК України скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Звертає також увагу, що ОСОБА_2, по місцю проживання характеризується позитивно, працює у батька, важко хворіє, добровільно звернувся за лікуванням від наркоманії, розкаюється у вчиненому, тому ставить питання про пом'якшення покарання за ст. 309 ч. 1 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, пояснення засудженого та адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію захисника, міркування прокурора про залишення вироку без змін, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджуються зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6 ствердно вказали на ОСОБА_2 як на особу яка наносила удари потерпілому.
Свідок ОСОБА_10 підтвердила показання потерпілого в частині причин виникнення бійки. Ствердила, що ОСОБА_5 заспокоював ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.135 т.2).
З показань засудженого ОСОБА_3 вбачається, що він не пам'ятає, хто ще бив потерпілого, однак стверджує, що було велике скупчення людей (а.с.132 т.2).
Засуджений ОСОБА_4 в суді показав, що ОСОБА_2 він взагалі не бачив ні на вулиці, а ні в барі, сам лише наніс два удари потерпілому, з метою припинення бійки останнього з ОСОБА_3(а.с.132 т. 2).
Свідок ОСОБА_7 також показав, що він відтягнув засудженого ОСОБА_3 від потерпілого, а ОСОБА_2 того вечора він взагалі не бачив (а.с.134т.2).
З показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_14 (а.с.136-135т.2), вбачається, що вони бачили біля бару ОСОБА_2, однак свідками закінчення бійки вони не були.
Дружина засудженого ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_11 в суді показали, що бачили бійку, однак де був весь час ОСОБА_2 вони не можуть вказати.
Враховуючи послідовні показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які узгоджуються між собою і тому на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_2 про непричетність до хуліганства, також не визнав за можливе взяти до уваги показання інших засуджених, оскільки вони суперечать обставинам справи, які встановлені судом. До того ж вірно не взяті до уваги показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_14, про те що вони не бачили як ОСОБА_2 бив потерпілого, оскільки дані свідки не були очевидцями всієї події від початку до кінця, а лише бачили ту чи іншу частину бійки. Свідок же ОСОБА_12 взагалі не був безпосереднім очевидцем події, що була предметом розгляду суду.
Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 50, 65, 71 КК України.
ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, був звільнений від покарання з випробуванням, однак на шлях виправлення він не став і в період іспитового строку знову вчинив злочини, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до переконання про неможливість виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції його від суспільства.
Враховані в повному об'ємі і обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції адвокат в інтересах засудженого, тому обґрунтовано визначаючи покарання за сукупністю вироків судом першої інстанції лише частково приєднана ОСОБА_2 невідбута частина покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду 21.09.2004 року.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 19 вересня 2006 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий Лозовський А.О.
Судді Опейда В.О., Пазюк О.С.
Суддя апеляційного судуВолинської області А.О.Лозовський