АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
провадження № 11-кп/774/311/13 категорія ч. 2 ст. 307 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Мринський М.М.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Семопядного В.О.,
секретаря Омельницької А.Ю.,
за участю прокурора Грамма О.А.,
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченої ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України,-
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянство України, працює в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР», мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона не маючи дозволу на будь які дії з наркотичними засобами у невстановлений на досудовому розслідуванні час, з метою подальшого збуту ОСОБА_3, який відбуває покарання в ЖВК-26, незаконно придбала 3,0 мл, сухою вагою 0,018 г, особливо небезпечного наркотичного засобу «опія ацетильованого», який з цією метою зберігала за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1, після чого 23.07.2012 року перевезла цей наркотичний засіб до ЖВК-26, розташованої по пров. Дальньому 11 в м. Жовті Води Дніпропетровської області і в цей же день приблизно об 11 год. 30 хв., знаходячись в кімнаті довгострокових побачень, безоплатно збула ОСОБА_3
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого і кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду скасувати внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і даних про особу обвинуваченої, внаслідок м'якості. Також вказує на допущені судом істотні порушеннями норм кримінального процесуального закону, оскільки суд в порушення положень ч. 3 ст. 370 КПК України, при ухваленні рішення посилається на те, що обвинувачена придбала наркотичних засіб під погрозами знайомого її чоловіка ОСОБА_6, в свою чергу не врахувавши, що стосовно даного факту в матеріалах провадження мається постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_6. У зв'язку з чим, просить постановити вирок, яким призначити обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна (т. 2 а.п. 112-113).
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник адвокат ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану, а вирок суду без змін. Наводить доводи щодо законності, належної вмотивованості та обґрунтованості вироку суду в частині призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_2 (т. 2 а.п. 122).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора і просив її задовольнити, пояснення засудженої та її захисника адвоката ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили вирок суду залишити без змін, виступи учасників у судових дебатах та з останнім словом обвинуваченої, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_2 та на кваліфікацію її дій, не виявлено.
Вирішуючи питання про відповідність вироку суду положенням ст. 370 КПК України, а також про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченої, колегії суддів виходить із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
У відповідності з положеннями ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або на отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Із матеріалів кримінального провадження, а саме показань обвинуваченої ОСОБА_2, допитаної в суді першої інстанції, випливає, що вона свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, визнала та пояснила суду всі обставини, за яких вона незаконно придбала наркотичний засіб для подальшого збуту ОСОБА_3, з цією метою його зберігала, перевезла до місць позбавлення волі та незаконно збула ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 39, журнал судового засідання від 28.02.2013 - 10:35:14), що об'єктивно підтверджено аналогічними показаннями допитаних в суді ОСОБА_3 та інших свідків, письмовими матеріалами провадження, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені в судовому засіданні.
В свою чергу свідок ОСОБА_5 в судове засідання не був доставлений приводом, що підтверджено відповідними рапортами (т. 2 а.п. 85, 94), у зв'язку з чим перешкодило суду об'єктивно перевірити його показання, дані ним під час досудового розслідування кримінального провадження, з точки зору їх достовірності.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження також встановлено, що суд при визначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_2 дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України та призначив їй покарання з урахуванням всіх обставин вчиненого злочину, пом'якшуючих обставин, даних про особу обвинуваченої, та призначив їй покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
На переконання колегії суддів, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст. ст. 69, 75, 76 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням за наявності наведених у вироку обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій і суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного злочину та суспільну небезпечність обвинуваченої.
У зв'язку з вищевикладеним, доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченої колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України, залишити без змін.
Судді апеляційного суду: