№ 11-638 / 2006 р Головуючий у 1 інстанції Сівчук А.Є.
ст.286 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
І М Е Н Е М УКРА І Н И
м.Луцьк 05 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Матата О.В., Пазюка ОС
з участю прокурора Артиша Я.Д.
потерпілої ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 03 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_2, уроженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого, засудженого за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року і 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.
Вирішено заявлені цивільні позови, а також питання судових витрат.
Вироком вирішено питання речового доказу у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА :
Даним вироком ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 03 квітня 2006 року, близько 12 години 30 хвилин керуючи автомобілем «РАФ» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Відродження в напрямку пр.Молоді в м.Луцьку, проявив безпечність і неуважність, не зреагував відповідним чином на зміну дорожньої обстановки, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в момент об'єктивного виявлення зменшення швидкості маршрутного таксі, яке рухалось попереду, перед пішохідним переходом, не переконався, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, в результаті чого допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину дороги з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переході. В результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №739 від 07.04.2006 р. потерпілій спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритого відламкового перелому обох кісток лівої гомілки, в середній третині із зміщенням відламків, забійної рани лівого плеча в нижній третині, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
В прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та наступивши ми наслідками є грубе порушення ОСОБА_2 вимог п.п.1.5; 1.7; 2.3 (б); 12.3; 18.4 Правил дорожнього руху України.
У поданій на вирок апеляції помічник прокурора м. Луцька, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, стверджує, що вирок незаконний в частині призначеного покарання. Вважає покарання надто м'яким, оскільки не в повній мірі враховано характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, потерпіла є особою похилого віку, якій не відшкодовані матеріальні збитки, а тому застосування ст.75 КК України є невірним. Просив вирок скасувати та постановити свій.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування прокурора, який підтримав апеляцію помічника прокурора м. Луцька і просив вирок щодо ОСОБА_2 скасувати із-за м'якості призначеного покарання та постановити свій вирок. Потерпіла просила апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін. Засуджений апеляцію заперечив, просив відмовити в задоволенні апеляції. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція помічника прокурора м.Луцька не підлягає до задоволення.
Визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд при призначенні йому покарання у відповідності до положень ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи. Зокрема з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, характеризується позитивно, свою вину у вчиненні злочину, який вчинений з необережності визнав повністю, у скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину. Потерпіла і її представник просили суворо не карати ОСОБА_2.
З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2, звільнивши його від відбування покарання і правильно застосував до нього ст.75 КК України. При цьому підставно не застосовано додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки цей вид діяльності є його основним джерелом доходу.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора м.Луцька залишити без задоволення. Вирок Луцького міськрайонного суду від 03 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.