Справа № 11-586/06 Головуючий в 1 інстанції ШаруновичВ.В.
Категорія: ст.ст. 186 ч. З, 185 ч.З, Доповідач Лозовський А.О.
162 ч. 1 КК України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 05 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лозовського А.О. суддів Польового М.І., Олексюка ЯМ. з участю прокурора Артиша Я.Д. засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 30 серпня 2006 року , яким ОСОБА_1, уродженець м. Красноперекопськ АР Крим, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працює, судимий:
вироком Ковельського міського суду від 12.06.1997 року за ст.ст. 229-6 ч. 2, 14 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з примусовим лікуванням від наркоманії;
вироком Ковельського міського суду від 06.09.2000 року за року за ст.ст. 229-6 ч. 2, 14 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з примусовим лікуванням від наркоманії;
вироком Ковельського міського суду від 10.12.2002 року за ст.ст. 69, 309 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 600 грн.;
вироком Ковельського міськрайонного суду від 07.10.2003 року за ст.ст. 185 ч.З, 309 ч.2, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 31 грудня 2005 року згідно постанови Сокальського районного суду від 21.09.2005 року у зв'язку з скороченням строку покарання на підставі Закону України «Про амністію»; засуджений, -
за ст. 186 ч.З КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі,
за ст. 185 ч. З КК України на 4 роки позбавлення волі,
за ст. 162 ч.І на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту постановления вироку, в строк покарання зараховано термін перебування під вартою з 02 квітня по 30 серпня 2006 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 -200 грн., ОСОБА_3 - 755 грн., ОСОБА_4 - 836 грн., ОСОБА_5 - 4000 грн., ОСОБА_6 - 16077 грн., у відшкодування матеріальних збитків.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він повторно вчинив ряд крадіжок чужого майна поєднаних з проникнення в житло.
Так, в ніч на 07.01.2006 року з квартири АДРЕСА_2, викрав майно та документи, належні ОСОБА_5, спричинивши збитки на загальну суму 5624 грн., та майно належне ОСОБА_3 на загальну суму 750 грн.
В середині січня 2006 року з квартири АДРЕСА_3, викрав майно та документи належні ОСОБА_7, спричинивши збитки на загальну суму 635 грн.
В ніч на 05.02.2006 року з квартири АДРЕСА_4, викрав майно належне ОСОБА_4, спричинивши збитки на загальну суму 755 грн.
В ніч на 13.02.2006 року з квартири АДРЕСА_5, викрав майно належне ОСОБА_6, спричинивши збитки на загальну суму 18591 грн., що є значною шкодою для потерпілого.
В ніч на 02.04.2006 року з квартири АДРЕСА_6, викрав майно належне ОСОБА_8 та ОСОБА_2, спричинивши збитки на загальну суму 4845 грн.
Окрім того ОСОБА_1 повторно вчинив ряд відкритих викрадень чужого майна, поєднаних з проникненням у житло.
Так, 07.02.2006 року близько 06-30 год. з квартири АДРЕСА_7 відкрито викрав майно належне ОСОБА_9, спричинивши збитки на загальну суму 281 грн.
В ніч на 12.02.2006 року з квартири АДРЕСА_8 відкрито викрав майно належне ОСОБА_4, спричинивши збитки на загальну суму 281 грн.
В ніч на 12.02.2006 року близько 06-00 год. з квартири АДРЕСА_9 відкрито викрав майно належне ОСОБА_10, спричинивши збитки на загальну суму 955 грн.
Окрім того, ОСОБА_1 19.01.206 року незаконно проник в житло ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_10, звідки таємно викрав майно на загальну суму 320 грн.
В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, звертає увагу, що в помешкання потерпілих проникав виключно шляхом вільного доступу, у вчиненому щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, а сам він хворіє, тому просить пом'якшити покарання. В доповненні до апеляції прохає врахувати його сімейні обставини і скрутний матеріальний стан.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без змін, розглянувши справу, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав повністю, в тому числі і у вчиненні відкритого та таємного викрадення майна з помешкання потерпілої ОСОБА_4, куди він проник шляхом підбору ключа до вхідних дверей.
З показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається (а.с.96-97), що замок вхідних дверей її помешкання можна відкрити будь-яким ключем.
За таких обставин твердження засудженого ОСОБА_1 в апеляції про проникнення ним до житла шляхом вільного доступу по даних епізодах не заслуговують на увагу.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст.ст. 186 ч. З, 185 ч. З, 162 ч. 1 КК України є правильною і ніким не оспорюється.
Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50,65,70 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше засуджувався за вчинення, в тому числі і тяжкого корисливого, злочинів до позбавлення волі, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак після звільнення знову вчинив тяжкі злочини проти власності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
При таких обставинах суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства..
З вироку вбачається, що суд першої інстанції правильно врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції та доповненні до неї ОСОБА_1, тому обґрунтовано при складанні покарань за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом з тим, колегія суддів в порядку ст. 365 КК України встановила, що судом першої інстанції у вступній частині вироку безпідставно вказана судимість ОСОБА_1 за вироком Ковельського міського суду від 10.04.1991 року за ст.ст. 81 ч.З, 46-1 КК України 1960 року, оскільки у відповідності до ст. 89 ч. 1 КК України є погашеною. Зазначена вказівка суду першої інстанції підлягає виключенню із вступної частини вироку.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від ЗО серпня 2006 року відносно нього - без зміни.
В порядку ст. 365 КПК України виключити із вступної частини вироку вказівку про судимість ОСОБА_1 за вироком Ковельського міського суду від 10.04.1991 року за ст.ст. 81 ч.З, 46-1 КК України 1960 року.
Головуючий Лозовський А.О.
Судді Польовий М.І., Олексюк Я.М.
Суддя апеляційного суду Волинської області А.О.Лозовський