Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 15 травня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що він є власником 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 власником іншої 1/2 частки будинку є відповідачка. Даний будинок є неподільним і належні співвласникам частки не можуть бути виділені їм в натурі.

Посилаючись на те, що спільне користуванні і володіння спірним будинком є неможливим, позивач просив припинити право власності відповідачки на належну їй 1/2 частку будинку з виплатою їй вартості цієї частки в розмірі 42438 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 серпня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідачки вартість 1/2 частки спірного будинку в розмірі 42438 грн., припинено право власності відповідачки на 1/2 частку будинку та визнано за позивачем право власності на спірний будинок у цілому.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 15 травня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування  рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм  матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 15 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.