Справа № 22ц-2б28 2006 року                        Головуючий в 1 інстанції Головко О.В.

Категорія: 28                                                     Доповідач: Лісова Г.Є.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року листопада  місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головую чого:                                         Лісової Г. Є.

Суддів:                                                    Бугрика В.В.,

Приходько ЛЛ.

при секретарі:       Лрагомарецькій О.В.

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.Херсоні   цивільну   справу   за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 29 серпня 2006року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про  визнання  такими,  що  втратили  право  користування  жилим  приміщенням та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

02.08.2006 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення.

Посилалася на те, що їй належить на праві власності 1/2  частина будинку по АДРЕСА_1.

У 1999 році відповідачі за її згодою вселилися в належну їй частину будинку і проживають у кімнаті площею 15,7 кв.м.

Протягом останніх трьох років відповідачі створюють неможливі умови для проживання з ними в одному будинку. Вигнали із жилої кімнати в кухню, б'ють, погрожують, влаштовують сварки, перешкоджають належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Ввжає, що ці обставини мають істотне значення для припинення права користування жилим приміщенням на підставі ч.2 ст.406 ЦК України.

Просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселити з першого поверху будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 29 серпня 2006 року позов задоволено. Припинено право користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2. жилим приміщенням у належній ОСОБА_3. частині будинкуАДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2. з належної ОСОБА_3. частини будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачі просять його скасувати і ухвалити нове рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Так, задовольняючи позов суд не врахував, що вони вселилися в будинок як члени сім'ї власника жилого будинку, а тому посилання на ст.ст.401, 403, 406 ЦК України є безпідставним.

У судовому засіданні відповідачі апеляційну скаргу підтримали, просять рішення суду скасувати як незаконне.

Позивачка апеляційну скаргу не визнала, просить рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що її слід задовольнити, рішення суду скасувати, оскільки його постановлено з порушенням норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідачі своїми діями позбавляють позивачку права користування, володіння та розпорядження своїм майном, що є обставиною, яка має істотне значення для припинення права користування жилим приміщенням.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Як було встановлено судом позивачці належить на праві власності Уг частина будинку по АДРЕСА_1.

У 2000 році її син ОСОБА_1. та його дружина ОСОБА_2. вселилися в будинок як члени сім'ї власника житла і набули право користування ним в порядку ст.156 ЖК України.

Відповідно до ст.157 ЖК членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, зокрема, коли члени сім'ї власника систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Доводи позивачки про те, що відповідачі влаштовують сварки, наносять їй побої та образи, створюють перешкоди у користуванні жилим приміщенням не знайшли свого підтвердження в суді, а тому висновок суду першої інстанції про припинення відповідачами права користування жилим приміщенням є необгрунтованим.

Право користування жилим приміщенням як сервітутне право може бути припинено за домовленістю сторін, або у судовому порядку за наявності обставин, які мають істотне значення та передбачені законодавством або випливають з природи сервітутних правовідносин.

Не може бути підставою для виселення і та обставина, що сторони в даний час не проживають єдиною сім'єю і не ведуть спільно господарство, оскільки припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним жилим приміщенням.

Таким чином у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду слід скасувати і ухвалити нове ріїпення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 309, 314 ЦПК України, cr.cr.116, 156, 157 ЖК України, ст.406 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну          скаргу          ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 29 серпня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Г.Є. Лісова

Судді: В.В. Бугрик, ЛЛ. Приходько