ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 листопада 2008 р.

№ 4/106

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

заступника прокурора м.Києва

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р.

у справі

№4/106

господарського суду

м.Києва

за позовом

заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів

до	Київської міської ради

третя особа

ТОВ "Київський Фонд Нерухомості"

про	визнання недійсним рішення Київської міської ради

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

не з'явився

від відповідача:

Фрідман О.О.

від третьої особи:

Тельчаров Д.О.

від прокуратури:

Івченко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.05.2008 р. у справі №4/106 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.), у задоволенні позову заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа —ТОВ "Київський Фонд Нерухомості" про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 24.05.2007 р. №543/1204 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Київський Фонд Нерухомості" земельної ділянки площею 0,35 га для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування по вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва" відмовлено повністю.

У касаційному поданні заступник прокурора м.Києва просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 20.05.2008 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. у справі №4/106 та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 16 Закону України "Про оренду землі", п.п. 4.2 та 6.1 ДСП №173-96 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, ст.ст. 42, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, в порушення вимог п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", рішення Київської міської ради від 27.01.2005 р. №11/2587 "Про правила забудови м.Києва" судами безпідставно відхилено доводи прокурора щодо необхідності забезпечення участі громадян в обговоренні містобудівної документації та проекту відведення земельної ділянки з посиланням на відсутність у законодавстві норм, які встановлюють обов'язок обговорювати з громадськістю питання відведення земельних ділянок; по-друге, судом неповно встановлено обставини справи і безпідставно відхилено доводи прокурора щодо недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та рішення Київської міської ради від 19.07.2005 р. №810/3385 "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в м.Києві" щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах; по-третє, судами взагалі не надано оцінки доводам прокурора щодо заборони будівництва та реконструкції об'єктів за рахунок територій парків та скверів, зелених зон загального користування, встановленої п. 4.2 та п. 6.1 ДСП №173-96 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів; по-четверте, в порушення ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України суди не навели доводів, за якими відхилили докази прокуратури.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи та прокуратури, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Рішенням Київської міської ради 24.05.2007 р. №543/1204 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Київський Фонд Нерухомості" земельної ділянки для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Київський Фонд Нерухомості" для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва; передано ТОВ "Київський Фонд Нерухомості" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,35 га для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування за адресою: вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

18.02.2008 р. заступник прокурора м.Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (правонаступник —Державний комітет України із земельних ресурсів) до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради 24.05.2007 р. №543/1204 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Київський фонд нерухомості" земельної ділянки для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва", обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог чинного законодавства (ст.ст. 2, 23 Закону України "Про планування і забудову територій", п.п. 4.2 та 6.1 ДСП №173-96 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 5 Закону України "Про основи містобудування"), оскільки: по-перше, відведена 3-й особі земельна ділянка є сквером, на якій розташовані зелені насадження: 170 дерев, 17 кущів, 10 000 м2 газонів (які підлягають знесенню), а відповідно до ст. 2 Закону України "Про планування і забудову територій" одним з основних завдань планування і забудови територій є охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів; по-друге, згідно з п. 10.4 ДБН 360-92** розміщення будівель, споруд та комунікацій не допускається на землях природних національних парків та на землях зелених зон міст, якщо запроектовані об'єкти не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства; по-третє, відповідно до п. 4.2 та 6.1 ДСП №173-96 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів забороняється будівництво та реконструкція об'єктів житлово-громадського призначення за рахунок території парків та скверів, зелених зон загального користування; по-четверте, в порушення ст. 123 Земельного кодексу України відповідачем не одержано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації та проект землеустрою не погоджено з природоохоронним органом; по-п'яте, в порушення ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та рішення Київської міської ради від 19.07.2005 р. №810/3385 "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в м.Києві" відповідачем не дотримано вимог щодо передачі спірної земельної ділянки на конкурентних засадах; по-шосте, в порушення ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" та ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" питання будівництва житлового комплексу і реконструкції скверу з мешканцями не узгоджено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що: по-перше, передумовою прийняття оскаржуваного рішення відповідачем було погодження проекту відведення земельної ділянки ТОВ "Київський Фонд Нерухомості" згідно зі ст. 123, 124 Земельного кодексу України з усіма відповідними органами, в т.ч. одержання висновку державної експертизи землевпорядної документації від 13.04.2007 р. №153/06-13; по-друге, чинним законодавством не передбачено погодження проекту відведення земельної ділянки з природоохоронним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, а єдиною вимогою законодавець визначає погодження такого проекту з природоохоронним органом, яким у м.Києві є Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради, з яким і було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 3-й особі; по-третє, норми Закону України "Про планування та забудову територій" не встановлюють обов'язку безпосереднього обговорення з громадськістю питання щодо відведення тієї чи іншої земельної ділянки; по-четверте, приймаючи спірне рішення, Київська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про місцеве самоврядування" за наявності позитивних висновків всіх відповідних органів, а позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам.

Предметом спору є рішення Київської міської ради від 24.05.2007 р. №543/1204 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Київський Фонд Нерухомості" земельної ділянки площею 0,35 га для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування по вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Київський Фонд Нерухомості" для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальших експлуатації та обслуговування на вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва та передано 3-й особі в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,35 га для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальших експлуатації та обслуговування на вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлено у ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміо логічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України).

Однак, господарські суди, обмежившись посиланням на погодження третьою особою проекту відведення земельної ділянки з усіма установами, передбаченими ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, і наявність висновку державної експертизи землевпорядної документації від 13.04.2007 р. №153/06-13, не надали оцінки доводам прокурора щодо відсутності висновків державної землевпорядної експертизи про погодження вищевказаного проекту відведення земельної ділянки, оскільки згідно з п. 11 висновку державної землевпорядної експертизи від 13.04.2007 р. №153/06-13, затвердженого начальником Київського міського головного управління земельних ресурсів Харченко С.О. 16.04.2007 р., проект землеустрою погоджується після усунення зауважень, викладених у п. 10 (у т.ч. після погодження проекту землеустрою саме з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (а не будь-яким природоохоронним органом) —а.с. 16).

Матеріали справи свідчать, що вищевказаний висновок державної землевпорядної експертизи складено і затверджено після надання погодження проекту землеустрою виконавчим органом Київської міської ради Управлінням охорони навколишнього природного середовища (а.с. 9–12).

Окрім того, обмежившись посиланням на відсутність у чинному законодавстві норм, які встановлюють обов'язок безпосередньо обговорювати з громадськістю питання щодо відведення земельної ділянки, господарські суди не надали оцінки доводам прокурора щодо порушення відповідачем норм п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ч. 5 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", рішення Київської міської ради від 27.01.2005 р. №11/2587 "Про правила забудови м.Києва", згідно з якими при здійснення містобудівної діяльності повинні бути забезпечені участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд. При цьому, для врахування громадських інтересів Головкиївархітектура забезпечує розгляд та громадське обговорення матеріалів містобудівної документації на архітектурно-містобудівній раді при Головкиївархітектури за участю представників громадських організацій, органів самоорганізації населення відповідної території, створених в установленому порядку (п. 2.1.3 рішення Київської міської ради від 27.01.2005 р. №11/2587 "Про правила забудови м.Києва").

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про планування і забудову територій" державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Однак, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не було надано будь-якої оцінки доводам прокурора (викладеним як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі) щодо порушення відповідачем п. 10.4 ДБН 360-92** (згідно з яким розміщення будівель, споруд та комунікацій не допускається на землях природних національних парків та на землях зелених зон міст, якщо запроектовані об'єкти не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства) та п. 4.2 та 6.1 ДСП №173-96 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (згідно з якими забороняється будівництво та реконструкція об'єктів житлово-громадського призначення за рахунок території парків та скверів, зелених зон загального користування).

Разом із тим, згідно з наявною в матеріалах справи пояснювальною запискою до "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Київський фонд нерухомості" для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вул.Панаса Мирного у Печерському районі м.Києва" даним проектом землеустрою відводиться додаткова територія для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів до житлового комплексу з паркінгом (а.с. 35).

Не надано господарськими судами оцінки і доводам прокурора щодо недотримання Київрадою при прийнятті оскаржуваного рішення як вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі", так і рішення самої Київської міської ради від 19.07.2005 р. №810/3385 "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в м.Києві" щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах.

Разом із тим, відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 р. №810/3385 "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в м.Києві" право власності та право оренди всіх земельних ділянок в м. Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків будівництва об'єктів за кошти державного та місцевого бюджетів, випадків будівництва об'єктів на виконання міжнародних договорів, укладених Кабінетом Міністрів України, Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією), а також випадків набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів, випадків розміщення зовнішньої реклами відповідно до затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067 Типових правил та в порядку, визначеному розділами 6 та 7 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 р. №313/1747.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора м.Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. у справі №4/106 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. та рішення господарського суду м.Києва від 20.05.2008 р. у справі №4/106 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий

К.Грейц

Судді:

О.Глос

С.Бакуліна