АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц / 796/9408/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Набудович І.О.
Доповідач - Ящук Т.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс», яка подана представником ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» про визнання кредитного договору частково недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» про припинення договору поруки,
встановила:
У травні 2012 року позивач ТОВ «Траст Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості на загальну суму 297 065 грн. 85 коп., посилаючись на невиконання умов кредитного договору, укладеного 19.03.2008 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст», та ОСОБА_3, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 20 000 доларів США зі сплатою 21, 5 % річних строком до 18 березня 2011 року. 31.07.2009 року між ВАТ Банк «ТРАСТ» та ТОВ «Траст Фінанс» було укладено договір придбання майнових прав, відповідно до якого останній набуває права вимоги за вказаним кредитним договором.
Також позивач посилався на невиконання відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договорів поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитором за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання пункту 7.4 кредитного договору недійсним, посилаючись те, що п. 7.4 кредитного договору, який встановлює момент набрання чинності цим договором та період його дії, не відповідає вимогам ст. 251, 252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом про припинення договору поруки, посилаючись на те, що дія договору поруки припинилась, оскільки у кредитному договорі встановлено строк виконання зобов'язання, а позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до відповідачів, як поручителів. Вказував, що позивачем та відповідачем ОСОБА_3 була підписана нова редакція додатку № 1 до кредитного договору, якою було збільшено реальну відсоткову ставку до 25,69% річних, що потягло за собою збільшення відповідальності поручителів, які на це згоду не давали, що є підставою для припинення договору поруки.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Траст Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 103 200 грн. 37 коп., пеню в розмірі 16 039 грн. 87 коп. та судові витрати в розмірі 1192 грн. 40 коп. В решті позовних вимог - відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 19 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ Банк «РНС».
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача ТОВ «Транс Фінанс» - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Траст Фінанс» задовольнити в повному обсязі. В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказувала, що норма Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки кредит було отримано фізичною особою - ОСОБА_3
Крім того, позивач не порушив шестимісячний строк звернення до відповідачів з вимогами про погашення кредиту, оскільки строк виконання основного зобов'язання настав 18.03.2011 року, а 18 серпня 2011 року позивачем було направлено відповідачам вимоги про погашення кредиту та інших нарахувань за ним.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити; представник відповідачів вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2008 року між ВАТ «Банк «РНС» (Роздрібний необмежений сервіс), правонаступником якого є ВАТ «Банк «Траст», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 20 000 доларів США з терміном погашення до 18.03.2011 року включно, зі сплатою відсотків у розмірі 21,5% річних.
Для забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, між банком та іншими відповідачами було укладено договори поруки: з ОСОБА_5 - 19.03.2008 року, з ОСОБА_4 - 19.03.2008 року, з ОСОБА_6 - 08.04.2008 року.
31.07.2009 року між ВАТ Банк «Траст» та ТОВ «Траст Фінанс» було укладено договір придбання майнових прав, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_3
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору та несплатою у повному обсязі кредиту та процентів, станом на 19.04.2012 року позивачем була нарахована заборгованість на загальну суму 297 065 грн. 85 коп., яка складається із : заборгованості за кредитом - 12 710,2 доларів США, що становить за курсом НБУ на день розрахунку 101 490 грн. 95 коп., заборгованості за відсотками - 214, 08 доларів США, що становить 1709 грн. 43 коп. , пені за прострочення погашення кредиту, відсотків та комісійної винагороди - 24 278, 71 доларів США, що еквівалентно 193 865 грн. 50 коп.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання пункту 7.4 кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Рішення суду в зазначеній частині сторонами не оскаржувалось, обов'язкових підстав для скасування рішення не вбачається, тому колегія суддів рішення в цій частині не перевіряє.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 про припинення правовідносин поруки за договором поруки, а також відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для припинення поруки, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки з моменту настання строку виконання основного зобов'язання позивач протягом шести місяців не пред'явив вимоги до поручителів про сплату заборгованості за кредитним договором.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції доказів, висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Траст Фінанс» до поручителів та задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи представника позивача про відсутність підстав для припинення поруки були предметом перевірки в суді першої інстанції, їм надана належна правова оцінка. Аналогічні доводи викладені в апеляційній скарзі представника позивача, вони спростовуються наступним.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до п. 4.1 кожного із укладених з поручителями договорів, сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ними конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості позичальника по кредитному договору.
Отже, зі змісту договорів поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з виникненням у ОСОБА_3 простроченої заборгованості, 15.09.2010 року головою правління ПАТ «Банк «Траст» були направлені вимоги позичальнику ОСОБА_3, поручителям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про дострокове погашення кредиту, відсотків за фактичне користування кредитом та штрафних санкцій на загальну суму 13 260,18 доларів США, з них основна сума заборгованості по кредиту - 12 710,2 доларів США. При цьому банк вимагав протягом 30 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги достроково погасити кредит та інші нарахування за ним.
Направлення вимоги про дострокове погашення кредиту підтверджується реєстром відправленої кореспонденції від 16.09.2010 року ( а.с. 32-36).
Аналогічна вимога про дострокове погашення кредиту була направлена відповідачці ОСОБА_6 06.12.2010 року ( а.с. 37-38).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку перебіг шестимісячного строку для пред'явлення позовних вимог кредитором до поручителів про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку виконання зобов'язання, передбаченого вищевказаними листами-вимогами, у зв'язку із застосуванням кредитором права на повернення кредиту достроково.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2012 року по справі за № 6-68цс11.
Також судом першої інстанції встановлено, що з моменту настання строку виконання основного зобов'язання, встановленого кредитним договором (18 березня 2011 року), кредитор протягом шести місяців не пред'явив вимог до поручителів про погашення заборгованості, звернувшись до суду з даним позовом лише 16.05.2012 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про припинення поруки за договорами поруки від 19.03.2008 року та від 08.04.2008 року з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Посилання представника апелянта на наявність вимоги про погашення заборгованості, що була направлена поручителям 18 серпня 2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять ні копій зазначених вимог, ні доказів їх направлення відповідачам.
Крім того, відповідачем ОСОБА_5 у зустрічному позові та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у запереченнях проти основного позову була зазначена підстава для припинення поруки, визначена ч. 1 ст. 554 ЦК України, яка також підтверджується матеріалами справи.
За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 18.06.2012 року по справі №6-73цс-12, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Банк «Траст» та позичальником ОСОБА_3 неодноразово у новій редакції був підписаний додаток № 1 до кредитного договору (графік погашення кредиту)- 22.07.2008 року, 16.02.2009 року, 19.03.2009 року, 20.07.2009 року, 17.08.2009 року, що призвело до збільшення розміру суми нарахованих відсотків ( а.с. 126-130)
18.06.2010 року між ВАТ «Банк «Траст» і позичальником ОСОБА_3 була підписана нова редакція графіку погашення кредиту та відсотків по кредитному договору, з якої вбачається, що реальна відсоткова ставка збільшилась з 21,5 % до 25,69 % річних.
Пунктом 4.2 договорів поруки передбачено, що умови виконання договору поруки можуть бути переглянуті сторонами лише з їх письмової згоди.
Однак доказів отримання згоди кожного з поручителів на збільшення відсоткової ставки по кредиту матеріали справи не містять, а тому порука припинилась і з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Траст Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання своїх зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_3 утворилась заборгованість за кредитом 12 710,2 доларів США, що становить за курсом НБУ на день розрахунку 101 490 грн. 95 коп. та заборгованість за відсотками - 214,08 доларів США, яка становить 1709 грн. 43 коп., що разом складає 103 200 грн. 37 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оскільки позивачем обчислена пеня за період з 19.04.2011 року по 31.03.2012 року у розмірі 193 865 грн. 50 коп., що значно перевищує вищевказану суму, тоді як при обчисленні пені відповідно до вищевказаних вимог Закону, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період становить 16 039 грн. 87 коп., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені на зазначену суму.
Однак погодитись з даними висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вказаний Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Таким чином, норми даного Закону не поширюються на правовідносини, які склались між ТОВ «Траст Фінанс» та ОСОБА_3, оскільки відповідач не є суб'єктом підприємницької діяльності, кредит було отримано ним як фізичною особою, цільове призначення кредиту - задоволення особистих потреб.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 по справі № 1-12/2013 встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).
Таким чином, при стягненні пені з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача необхідно виходити з умов договору та розрахунку, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, з якого вбачається, що за період з 19.04.2011 року по 31.03.2012 року нарахована пеня в сумі 24 278, 71 доларів США, що на день проведення розрахунку по курсу НБУ еквівалентно 193 865 грн. 50 коп.
Враховуючи наявність у матеріалах справи заяви відповідача про застосування строку позовної давності в один рік (ст. 258 ЦК України), а також факт звернення позивача до суду з даним позовом 16.05.2012 року ( а.с. 51), пеня підлягає обчисленню за період з 16.05.2011 року по 31.03.2012 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір пені за вказаний період становить: 24 278, 71 - 763, 48 - 1098,56 = 22 416,67 доларів, що по курсу НБУ на день розрахунку ( 7,985 грн. за 1 долар США) становить - 178 997 грн. 11 коп.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, враховуючи ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем та співвідношення розміру нарахованої пені і розміру основної заборгованості, колегія суддів вважає, що розмір неустойки необхідно зменшити до суми 50 000 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі 16 039 грн. 87 коп. та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача суми пені у розмірі 50 000 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно сумі задоволених позовних вимог у цій частині, тобто 1% від 50 000 грн. = 500 грн.
В іншій частині оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому в решті рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.03.2013 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Траст Фінанс» пені у розмірі 16 039 грн. 87 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» пеню у розмірі 50 000 ( п'ятдесят тисяч) грн.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі 500 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: