Справа № 712/7732/13а

Провадження № 2а/712/289/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси

в складі:

головуючого судді - Кальчук А.П.

при секретарі - Онищенко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.06.2013 р. звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, посилаючись на те, що 14 лютого 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси видав йому виконавчий лист по справі №2а-7233/11, у якому зазначено - «Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.03.11 року по 22.07.11 року, з урахуванням сплачених сум та провести відповідні виплати».

25 квітня 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Нечипоренко Юрій Іванович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37778154.

30 травня 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Нечипоренко Юрій Іванович виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №37778154.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обов'язок державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Тобто, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом.

Закон України «Про виконавче провадження» не містить норм які б передбачали можливість державного виконавця не виконувати рішення суду в зв'язку із відсутністю коштів у боржника.

Позивач вказував, що в даному випадку державний виконавець не тільки не виконав рішення суду, а й закрив виконавче провадження з підстав, які напряму суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання державного виконавця на вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними. Державний виконавець не врахував вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», де вказано: «якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом».

На думку позивача, в даному випадку державний виконавець може провести виконання рішення суду без участі боржника, оскільки останнім є державна установа, яка має відповідні рахунки. Державний виконавець не надав відомостей, що боржник ліквідований, чи якимось іншим чином вказаний орган зник і не може прийняти участі в виконавчому провадженні.

Відповідно п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Жовнер проти України» - «...державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням».

Відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі «Васильєв проти України» - «...виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави».

Позивач вважає, що посилання державного виконавця на неможливість виконання рішень суду у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів щодо реалізації відповідних виплат є необгрунтованими, оскільки держава повинна виконувати взяті на себе зобов'язання та не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Отже, відсутність коштів для виплати, стягнутої за рішенням суду, не може бути підставою для невиконання рішень суду, оскільки судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Іншим чином, крім звернення до суду із позовною заявою на вище вказану постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження, позивач позбавлений можливості захистити своє право на виконання судового рішення у встановленому законом порядку.

Позивач просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Нечипоренко Юрія Івановича від 30.05.2013р. про закінчення виконавчого провадження у ВП №37778154.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх повністю задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, але скерував до суду заяву, в якій просив розглядати справу без їхньої участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, причини неявки суду невідомі, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2011 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії та зобов»язання здійснити перерахунок. Даною постановою було визнано незаконною відмову відповідача у перерахунку позивачу пенсії у відповідності вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.03.11 року по 22.07.11 року, з урахуванням сплачених сум та провести відповідні виплати.

14.02.2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси видав позивачу виконавчий лист по справі №2а-7233/11.

25 квітня 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Нечипоренко Ю.І. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37778154.

30 травня 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Нечипоренко Юрій Іванович виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №37778154. Підставою для закінчення виконавчого провадження, не виконавши рішення суду, головний державний виконавець Нечипоренко Ю. І. зазначив: «Повернення виконавчого документа до суду у випадку, передбаченому частиною третьою ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

За змістом статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку з чим виплата коштів перерахунку пенсії буде проведена при надходженні коштів Державного бюджету на ці витрати».

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як вбачається з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Доказів того, що виконати рішення без участі боржника неможливо, представник відповідача суду не надав.

Головним державним виконавцем також не виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» в частині накладення на боржника штрафу та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Також, відповідно до статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, що не було зроблено відповідачем.

Отже, закінчення виконавчого провадження без вчинення усіх передбачених законом заходів для його виконання є неправомірним, а тому постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Нечипоренка Ю.І. ВП №37778154 від 30.05.2013р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-7233/11 винесена передчасно, є незаконною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 158-163, 167, 181, 186, 263 КАС України, ст.ст. 49, 75, 89 Закону України „Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Нечипоренко Юрія Івановича від 30 травня 2013року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-7233/11.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Головуючий: