КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5705/11 Головуючий у 1-й інстанції: Макарчук В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Собківа Я.М.

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційних скарг ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті йому щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати УПФУ в Дніпровському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату недоотриманої ним суми зазначеного підвищення до пенсії як дитині війни, за період з 01 січня 2000 року по дату винесення судом рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 201 року даний позов в частині вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення нарахування та виплати недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 27.02.2011 року залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року даний позов задоволено частково.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є дитиною війни та користується пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положенням частини 3 статті 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно статті 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України на 2010 рік надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.04.2010 року - 706,00 грн., з 01.07.2010 року - 709,00 грн..

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на норми ч. 2 ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, згідно частини 1 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 28 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови КМ України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745 було змінено правові підстави та розміри соціальних виплат особам, які належать до категорії «діти війни», а тому позивач з 22 липня 2011 року втратив право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розмір вказаних соціальних виплат.

Відповідне повноваження Кабінетом Міністрів України було реалізоване шляхом прийняття постанови «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745. Вказана постанова набула чинності 23 липня 2012 року.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що з 23 липня 2012 року особи, які набули статусу дітей війни, втратили право на виплату відповідних виплат у розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно задоволено вимоги позивача за період з 28 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.

Отже, висновки суду першої інстанції про задовлення позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянтів.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Згідно ч. 10 статті 1832 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.