Номер провадження № 22-ц/785/6225/13

Головуючий у першій інстанції: Пащенко Т.П.

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.

суддів: Косогор Г.О., Комлевої О. С.

при секретарі: Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 8 травня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 04.03.2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ОД/09/03/2008/980-К/024 (далі кредитний договір) про надання кредиту в сумі 13 500,00 грн. із розрахунку 3,10 % на місяць строком з 04.03.2008 р. по 04.03.2011 р. Позивач умови договору виконав в повному обсязі, проте відповідач умови належним чином не виконував, у зв'язку з чим ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка станом на 06.01.2012 р. склала 32 002,17 грн. У зв'язку з зазначеним позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 32 002,17 грн. та судовий збір у розмірі 320,02 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, в судовому засіданні 15.04.2013 року позовні вимоги визнав частково, не погодився з сумами пені та відсотків, нарахованих банком.

Рішенням суду позов задоволено частково.

На рішення суду відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати частково, постановити нове, яким частково задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, яких повідомлено належним чином, у судове засідання не з*явились, тому судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядає справу за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 05.03.2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ОД/09/03/2008/980-К/024, згідно умов якого ОСОБА_2 на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності було надано кредит в розмірі 13 500,00 грн. зі сплатою 3,1 відсотків на місяць на строк до 04.03.2011 р. (а.с. 7-9). Ціль кредитування - споживчі цілі, відповідно п.1.2. кредитного договору (а.с. 7-9). Зазначене також підтверджується поясненнями представника позивача та відповідача, що з огляду на вимоги ч.1, ст.61 ЦПК України є обставиною, яка не підлягає доказуванню.

Відповідно до п. 1.З.1. кредитного договору, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 3,1 % на місяць. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у період (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Комісія за розрахунки за цим договором складає 2,5 % від суми кредиту і сплачується одноразово на дату перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (п.1.3.2. кредитного договору).

Згідно п. З.2.З. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі вніс черговий платіж у термін, визначений п.2.3.2. кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору у випадку прострочення строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п. З.З.1., 3,3.2., 3.3.6., 3.3.8., 3.3.9. договору, позичальник зобов'язаний сплатити штраф банку у розмірі 10 % відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1. кредитного договору, за кожен випадок.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту станом на 06.01.2012 року заборгованість відповідача по кредитному договору становить 32 002,17 грн., в тому числі:

непогашений кредит - 11 378,21 грн.;

несплачені відсотки - 13 828,89 грн.;

несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань 6 435,07 грн.;

несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімального необхідного

платежу - 360,00 грн..

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 06.01.2012 року несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань складає 6 435,07 грн. (а.с. 10).

До визначеного банком розміру неустойки в частині пені підлягає застосуванню частина 3 статті 551 ЦПК України, оскільки згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №4886 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.02.2011 року по 30.12.2011 року (а.с. 44) та згідно фіскальних чеків, розрахункових квитанцій відповідач витратив значні кошти на придбання ліків, таким чином, розмір неустойки в частині пені підлягав зменшенню до 500 грн., що є розумним і справедливим. Норма ч.З ст. 551 ЦК України щодо межі зменшення розміру неустойки не містить обмежень, тому зменшений розмір неустойки не повинен в обов'язковому порядку бути рівним розміру завданих збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд позов задовольнив частково та стягнув з відповідача суму заборгованості у загальному розмірі 26 067,10 грн., яка складається з:

- непогашений кредит - 11 378,21 грн.;

несплачені відсотки - 13 828,89 грн.;

несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань 500,00 грн.;

несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімального необхідного

платежу - 360,00 грн.

За правилами ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 8 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції, на протязі двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: Г.О. Косогор

О.С.Комлева