АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/774/5526/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 27 суддя Березюк В.В.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Новицькій О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна»
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суми індексу інфляції та трьох відсотків річних, -
В с т а н о в и в :
У червні 2012 року ТОВ «АСД Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № GP-14968 посилаючись на те, що 06 лютого 2007 року між ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір строком на 36 місяців зі сплатою процентної ставки 26,0 % річних та комісії за обслуговування кредиту 2,14 % річних та штрафу у розмірі 5 % за кожник випадок не сплати. Відповідно до умов даного договору банк надав відповідачу кредит в сумі 26350,00 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався щомісячно проводити погашення кредиту згідно з графіком платежів. 31 жовтня 2008 року банк уклав договір факторінгу № 1008/1 з ПК «Буквелю Інвестмент Лімітед», за яким передав останній право вимоги за кредитним договором у розмірі 48286,71 грн., в тому числі з кредиту у розмірі 25324,25 грн., з відсотків у розмірі 8018,56 грн., з комісії у розмірі 9315,55 грн. та штрафу у розмірі 5628,35 грн. 19 листопада 2008 року ПК «Буквелю Інвестмент Лімітед» за договором цесії № 1008/1 відступило ТОВ «АСД Україна» право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 48286,71 грн. За цим договором уступки права вимоги позивач набув статус кредитора і з 19 листопада 2008 року намагався врегулювати із відповідачем факт заборгованості за кредитним договором, але останній ігнорував звернення і повідомлення позивача. Тому відповідно до вимог ст.625 ЦК України позивач нарахував на суму боргу передбачені законом санкції. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором (а.с.1-2).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 25000,00 грн., в іншій частині у позові - відмовлено (а.с.76-77).
В апеляційній скарзі ТОВ «АСД Україна» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки сума заборгованості станом на 18 лютого 2013 року складає 61039,00 грн. (а.с.86-87).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, на користь позивача, який є правонаступником банку за кредитним договором, укладеним з відповідачем, підлягає стягнення заборгованість за кредитом, а в іншій частині позивач доказів наявності заборгованості не надав.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 лютого 2007 року між ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № GP-14968 про отримання кредиту в сумі 26350,00 грн. строком на 36 місяців з розміром процентної ставки 26 % річних, в тому числі 25000,00 грн. на споживчі цілі та 1350,00 грн. на страхування (а.с.13,14).
Згідно наданих позивачем заяви про перерахування коштів (а.с.15) та меморіального ордеру № 50516 (а.с.177) відповідачем отримані в банку кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 25000,00 грн.
Позивач є новим кредитором за договором цесії після ПК «Буквель Інвестмент Лімітед», яка в свою чергу отримала право вимоги за кредитним договором від ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» на підставі договору факторінгу від 31 жовтня 2008 року (а.с.4-5,6).
Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Зі справи вбачається, що документи, які засвідчують права вимоги за кредитним договором та інформація, яка є важливою для їх здійснення, банком новому кредитору ПК «Буквелю Інвестмент Лімітед», а від нього новому кредитору позивачу ТОВ «АСД Україна», позивачем при зверненні до суду до позовної заяви не долучені.
Відповідно до змісту переданих прав вимоги такими документами, які засвідчують права вимоги за кредитним договором, слід вважати наступні документи в оригіналі: кредитний договір, бухгалтерські платіжні документи про отримання боржником кредитних коштів у банку та бухгалтерські платіжні документи про чергові платежі, здійснені боржником в погашення кредиту.
Інформацією, яка є важливою для здійснення позивачем переданих йому прав вимоги за кредитним договором, слід вважати розрахунок банку заборгованості на час уступки права вимоги з розшифровкою здійснених боржником платежів та залишком заборгованості по кожному виду платежів (кредиту, відсоткам, пені).
Отже і документи, які засвідчують права, що передаються, і інформацію, яка є важливою для їх здійснення, мають бути банком надані новому кредитору.
Відповідно до ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора.
За клопотанням представника відповідача ухвалою апеляційного суду від 13 червня 2013 року (а.с.160-161) у позивача витребувані:
- оригінал кредитного договору, укладеного між банком та відповідчаем;
- платіжного документу, що засвідчує отримання відповідачем кредитних коштів в банку за кредитним договором;
- оригінали платіжних документів, що засвідчують здійснення відповідачем чергових платежів банку в погашення кредиту за кредитним договором;
- розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 31 жовтня 2008 року, який має містити відомості про нарахування та періодичні платежі відповідача;
- розрахунок позовних вимог вимог про стягнення суми індексу інфляції та трьох процентів річних.
На вимогу суду апеляційної інстанції щодо надання таких документів, переданих банком новому кредитору, а від нього позивачу, останній крім платіжного документу про отримання відповідачем в банку кредитних коштів в сумі 25000,00 грн. (а.с.177) та власного розрахунку заборгованості боржника (а.с.178,135), інших доказів, передбачених ч.1 ст.517 ЦК України, апеляційному суду не надав.
Зважаючи на це та згідно з вимогами ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне перевірити судове рішення в повному обсязі, не обмежуючись доводами апеляційної скарги.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач в березні за лютий та в квітні за березень 2007 року сплатив 2860,74 грн., в тому числі на погашення кредиту - 1025,75 грн., отже залишок кредиту з квітня: 25000,00 грн. - 1025,75 грн. = 23974,25 грн. (а.с.178,135).
З 01 квітня 2007 року погашення кредиту відповідачем припинено.
Надалі в травні та листопаді 2007 року відповідач заплатив відповідно 398,11 грн. та 2000,00 грн., в березні та серпні 2008 року - 1500,00 грн. та 2000,00 грн., а всього - 5898,11 грн., які пішли на погашення несплачених відсотків (процентів за користування кредитом та за обслуговування кредиту).
Зазначені платежі відповідають обсягу сплат на підставі квітанцій, наданих представником відповідача у суді апеляційної інстанції (а.с.153-155).
Зважаючи на те, що всупереч вимогам ч.1 ст.517 ЦК України позивачем не надані оригінали платіжних документів про здійснені відповідачем платежі банку та розрахунок банку про розмір заборгованості станом на 31 жовтня 2008 року, тобто на дату уступки права вимоги від банку новому кредитору ПК «Буквелю Інвестмент Лімітед», апеляційний суд вважає за можливе здійснити самостійно розрахунок заборгованості, яка мала місце на час передачі банком права вимоги за кредитним договором новому кредитору.
За період з 01 квітня 2007 року (з дата припинення погашення кредиту) по 31 жовтня 2008 року (по дату укладення договору факторінгу) від залишку кредиту у сумі 23974,25 грн. за 7 месяцев слід було сплатити:
- відсотків: 23974,25 грн. х 26,0 % : 12 міс. х 7 міс. = 3636,09 грн.;
- комісії: 23974,25 грн. х 2,14 % : 12 міс. х 7 міс. = 299,27 грн.;
- нараховано відсотків і комісії: 3636,09 грн.+ 299,27 грн. = 3935,36 грн.;
- відповідачем сплачено 5898,11 грн.
- на погашення відсотків і комісії, з них відсотків і комісії зараховано 3935,36 грн.;
- борг з відсотків і комісії - 0,0 грн.;
- різниця платежів на погашення відсотків становить 1962,75 грн.: 5898,11 грн. - 3935,36 грн. = 1962,75 грн.;
- нараховано штраф у розмірі 5628,35 грн.;
- на погашення штрафу слід зараховати залишок 1962,75 грн.;
- борг з штрафу у сумі 3665,60 грн.: 5628,35 грн. - 1962,75 = 3665,60 грн.
Таким чином на час передачі права вимоги за кредитним договором заборгованості з відсотків та комісії у відповідача немає, а тому немає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення боргу з відсотків та комісії і відповідно для скасування рішення суду першої інстанції про відмову позивачу у позові в цій частині.
Як вбачається зі справи, між банком та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Згідно з п.2 ч.2 ст.256 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
З позовом до суду про стягнення штрафу позивач звернувся до суду 12 червня 2012 року (а.с.1-2).
З огляду на це штраф у сумі 3665,60 грн. станом на 31 жовтня 2008 року не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом позовної давності на час звернення позивача з позовом до суду.
Тому підстав для скасування рішення суду про відмову у задоволенні позову про стягнення штрафу немає.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК Ураїни боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення санкцій, передбачених ч.2 ст.625 ЦК Ураїни, суд першої інстанції зазанчені вимоги закону не врахував, своє рішення в цій ччастині не обгрунтував.
Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми індексу інфляції і трьох процентів річних підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.
Позивач отримав право вимоги за договором цесії від 19 листопада 2008 року.
Тому прострочка відповідача має з 19 листопада 2008 року з моменту укладення договору цесії до дати звернення до суду 12 червня 2012 року.
Розрахунок вимог, передбачених ч.2 ст.625 ЦК Ураїни слід зробити за вказаний аеріод часу з суми боргу за кредитним договором у розмірі 23974,25 грн. з 09 лютого 2010 року до 12 червня 2012 року, тобто за 2 роки, 4 місяців та 3 дні.
Три проценти річних за цей період від суми борга 23974,25 грн. складають: (23974,25 грн. х 3 % х 2 роки = 1438,45 грн.) + (23974,25 грн. х 3 % : 12 міс. х 4 міс. = 239,74 грн.) + (23974,25 грн. х 3 % : 365 дн. х 3 дн. = 5,91 грн.) = 1684,10 грн.
Індекс інфляції за період з 09 лютого 2010 року до 12 червня 2012 року, тобто за 2 роки, 4 місяців та 3 дні складає: 112,1.
Cума індексу інфляції від боргу у сумі 23974,25 грн. за період з 09 лютого 2010 року до 12 червня 2012 року, тобто за 2 роки, 4 місяців та 3 дні складає 2900,88 грн. з розрахунку: (23974,25 грн. х 112,1) - 23974,25 грн. = 2900,88 грн.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В И В :
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року в частині стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» за кредитним договором заборгованості, що складається з кредиту, змінити, зменшити розмір стягнення заборгованості з кредиту з 25000,00 грн. до 23974,25 грн.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми індексу інфляції та трьох процентів річних від суми боргу з кредиту - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми індексу інфляції і трьох процентів річних в зазначеній частині задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» суму індексу інфляції та три проценти річних від суми заборгованості за кредитним договором, що складається з кредиту у розмірі 23974,25 грн., а саме: суму індексу інфляції у розмірі 2900,88 грн. та три проценти річних у розмірі 1960,54 грн.
В іншій частині в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суми індексу інфляції та трьох процентів річних - відмовити.
В решті рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: