У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 6 грудня 2005 року у справі ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а:

         цим вироком

                            ОСОБА_2,

                            раніше судимого;

3 червня 2005 року Полонським районним судом

Хмельницької області за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 74 КК України звільненого від призначеного покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки обмеження волі.

         Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 6 грудня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

         Як визнав суд, 13 грудня 2004 року о 23 год., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні бару ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я стосовно бармена ОСОБА_3, відкрито викрав чуже майно, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 13 грн. 80 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення у справі скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового і судового слідства та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що в діях засудженого відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника Кушнірука на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з такого.

         Доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які вірно оцінено і обґрунтовано покладено судом в основу вироку.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції в основу вироку поклав показання потерпілої ОСОБА_3, де вона дала детальні пояснення про обставини вчинення злочину засудженим та заподіяння їй легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я (а.с..231, 232, 318).

Із показань потерпілої ОСОБА_5, убачається, що 13 грудня 2004 року засуджений разом з іншими особами перебував у барі ОСОБА_3 та, вийшовши з бару не повністю розрахувались за спожите. Вибігши на вулицю в слід за ними, вона попросила засудженого розрахуватись, оскільки він був винен 10 грн. Повернувшись до бару, ОСОБА_2 застосував до неї сльозоточивий газ. Повернувшись в сторону де перебувала ОСОБА_3, вона побачила, що засуджений приснув з газового балончика їй в обличчя, в результаті чого знепритомніла. Про дані події вона повідомила власника бару. (а.с. 233, 319).

У своїх показаннях потерпілий ОСОБА_4, - власник бару ОСОБА_3, зазначив, що 13 грудня 2004 року до нього зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що група осіб (в якій був засуджений ОСОБА_2) не розрахувалась за спожите, а останній застосував до ОСОБА_3 сльозоточивий газ та забрав пиво з прилавка. Він негайно викликав працівників міліції та медичну допомогу. На місці злочину побачив, що ОСОБА_3 знепритомніла, а ОСОБА_6 надавав їй медичну допомогу (а.с. 278-279).

Із показань свідка ОСОБА_6, убачається, що він бачив як засуджений застосував до ОСОБА_3 сльозоточивий газ, коли вона просила повернути гроші в сумі 10 грн. за спожите ними. Після чого потерпіла знепритомніла (а.с. 397).

У своїх показаннях свідок ОСОБА_7, зазначив, що 13 грудня 2004 року саме ОСОБА_2 вийняв з кишені газовий балончик і бризнув ним в обличчя бармену ОСОБА_3, оскільки він стояв поблизу, то йому також на обличчя попав газ (а.с. 81,82).

Свідок ОСОБА_8 у своїх показаннях зазначив, що 13 грудня 2004 року в автомобіль, яким він приїхав до бару ОСОБА_3, сідали ОСОБА_2 та ОСОБА_7. У машині вони пили пиво (приблизно 7 пляшок). Зі слів засудженого пиво купив він (а.с. 215).

Свідок ОСОБА_9 підтвердив показання свідка ОСОБА_8 що саме засуджений приніс до автомобіля пиво, яким всіх пригощав ( а.с. 236).

Твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про недоведеність участі його підзахисного у відкритому викраденні чужого майнаспростовується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: даних висновку судово-медичної експертизи від 2 вересня 2005 року № 99, де зазначено, що потерпілій ОСОБА_3 13 грудня 2004 року було заподіяно тілесні ушкодження які відносяться до легких у вигляді хімічного опіку слизової гортані та очей (а.с. 309); даних протоколу відтворення обстановки і обставин подій від 15 березня 2005 року, де засуджений розповів де, коли і за яких обставин він викрав шість пляшок пива (а.с. 106); протоколом огляду речових доказів (а.с. 115); даних довідки, відповідно до якої майнова шкода яка заподіяна ОСОБА_4 складає 13 грн. 80 коп. (а.с.12).

Таким чином, доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які на думку захисника засудженого є іншими - необґрунтовані.

         Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним, оскільки судом ураховано ступінь особливої тяжкості вчиненого ним злочину, якими заподіяно матеріальну шкоду, дані про особу засудженого, а також усі обставини справи, в тому числі й ті, на які є посилання у касаційній скарзі.

З огляду на зазначене суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

         Керуючись ст. ст. 395-396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

         касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 у кримінальній справі щодо ОСОБА_2 залишити без задоволення.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                      Пошва Б.М.                          Нікітін Ю.І.