У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 23 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 березня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючого, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на             3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

            Цим вироком засуджено також ОСОБА_3, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

            Справа щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку не розглядалася.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 21 серпня 2005 року приблизно о 2 год. в  ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3 (1988 року народження) напали на ОСОБА_4, застосувавши насильство небезпечне для життя та здоров'я, нанесли йому численні удари руками та ногами по голові та тулубу, заподіявши легкі тілесні ушкодження потерпілому та заволодівши належними останньому грошовими коштами у сумі 80 грн.

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок щодо ОСОБА_2, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Посилається на те, що попередньої змови між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на побиття потерпілого не було, били його під час бійки, що виникла на ґрунті п'янки. Грошима потерпілого заволодіти наміру ОСОБА_2 не мав, а лише підняв їх, які випали з кишені потерпілого під час його падіння. На його думку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК України. Крім цього, зазначає, що ОСОБА_2 призначено суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій суд обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких судом дано у вироку.

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, що 20 серпня 2005 року побувши в барі, він пішов проводжати ОСОБА_5 до її будинку. Після чого, направляючись до себе додому,  відчув сильний удар по спині, від якого він упав обличчям вниз. Після падіння відчув удари по тулубу, голові та обличчю, від яких він знепритомнів. На його думку, били дві особи, оскільки відчував удари з обох боків. Його непритомного знайшла його дружина ОСОБА_6, якій він розповів про побиття, а також викрадення у нього грошей, проте хто це зробив він не знав.

Свідок ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_4 з бару проводив її додому, а на шляху вона помітила, що за ними йшли декілька хлопців та дівчина. ОСОБА_4 довів її до її будинку та пішов до свого.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 показали, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 їм розповідали про те, що вони вночі на вул. Садовій побили ОСОБА_4 та забрали у нього гроші, проте, яку суму не сказали.

Засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не заперечували факт побиття ОСОБА_4, заперечували лише те, що вони діяли за попередньою змовою між собою.

Згідно з даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи, у потерпілого виявлено легкі тілесні ушкодження у виді садни долоні правої руки, правого ліктьового суглоба, а також забиття м'яких тканин грудної клітини.

Вищенаведені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Отже, посилання у касаційній скарзі захисника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Необґрунтованими є і доводи захисника про відсутність у діях засуджених ознаки попередньої змови. З обставин, встановлених судом вбачається, що засуджені одночасно напали на потерпілого, побивши його та заволоділи його грошима. Такі їх спільні дії вказують на передню змову та на відкрите заволодіння майном потерпілого.

За наведеними у вироку ознаками суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, належним чином мотивувавши свій висновок. Вважати неправильною юридичну оцінку його дій немає підстав.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, зокрема, його позитивну характеристику за місцем проживання та навчання та те, що в силу ст. 89 КК України ОСОБА_2 є не судимий, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому, повне відшкодування матеріальної шкоди, вчинення злочину в неповнолітньому віці, а також обставини, що обтяжують покарання - учинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. За таких даних, підстав для пом'якшення ОСОБА_2 покарання не вбачається.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які ставлять під сумнів висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені зазначених злочинних дій, не вбачається.

Отже, підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і :

Верещак В.М.                              Кривенда О.В.                                  Мороз М.А.