У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

         зазначеним вироком

                                             ОСОБА_1,

                                             раніше судимого:

22 грудня 1994 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 145, ч. 1 ст. 98, ст.46-1 КК України на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

18 листопада 1996 року цим же судом за ч. 3 ст. 81, частинами 2 і 3 ст. 140, ст. 208, ст. 42 КК України на 7 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 10 липня 2001 року на 1 рік 9 місяців.

засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі.

         Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2005 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

         Як визнав суд, 28 жовтня 2004 року біля 23:30 год., ОСОБА_1 перебуваючи в торговій палатці ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом обману запросив у кімнату відпочинку неповнолітню ОСОБА_2 та із застосуванням фізичного насильства зґвалтував її.

         У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення щодо нього з пом'якшенням призначеного покарання. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 152 КК України, просить перекваліфікувати їх на ст. 155 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які вірно оцінено та обґрунтовано покладено судом в основу вироку.

Обґрунтовуючи доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції в основу вироку поклав показання потерпілої ОСОБА_2, яка підтвердила обставини її зґвалтування засудженим із застосуванням фізичного насильства та, що засудженому було відомо про її неповнолітній вік.

Із показань свідка ОСОБА_3 убачається, що до моменту вчинення злочину між потерпілою і засудженим були дружні відносини. У жовтні 2004 року до гуртожитку ОСОБА_2 повернулась біля 1 год. Зі слів потерпілої їй стало відомо, що ОСОБА_1 із застосуванням фізичного насильства та погроз зґвалтував її. На тілі ОСОБА_2 були синці, після чого вона порадила їй звернутись в міліцію. Стверджувала, що до моменту вчинення злочину потерпіла не мала статевих зносин.

Достовірність наведених обставин підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: протоколом явки з повинною ОСОБА_1, де він зізнався, що в ніч на 29 жовтня 2004 року, знаходячись у торговій палатці із застосуванням фізичного насильства зґвалтував потерпілу ОСОБА_2 (а.с. 3); даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, де потерпіла підтвердила факт зґвалтування її засудженим, який у свою чергу підтвердив показання потерпілої про це (а.с. 73); даними висновку судово-медичних експертиз № 22/П, № 23/Є/П, № 314 від 29 жовтня 2004 року де зазначено, що у потерпілої було виявлено на тілі синці та пошкодження статевих органів, які утворилися (28 жовтня 2004 року) під час вчинення злочину засудженим, та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 65-66, 70, 81-82, 86-93).

У своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що тілесні ушкодження виникли під час учинення нею опору засудженому 28 жовтня 2004 року.

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру ґвалтувати неповнолітню ОСОБА_2 та що його дії слід кваліфікувати за ст. 155 КК України, на матеріалах справи не ґрунтуються і в якій про такі обставини не йдеться.

Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

         Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

         З урахуванням наведеного колегія судів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.

Судді:

Присяжнюк Т.І.                            Пошва Б.М.                                Нікітін Ю.І.