У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеною постановою

                                   ОСОБА_2,

раніше не судимого,

у вчиненні злочину за частинами 1, 2 ст. 125 КК України провадження по справі закрито, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.

            Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2005 року провадження по справі закрито на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2005 року постанову залишено без зміни.

            Як визнав суд, 26 червня 2002 року біля 7 год. ОСОБА_3, ОСОБА_4 знаходячись на території малого базару що в м. Немирові під час конфлікту з ОСОБА_2 завдали йому удари в різні частини тіла заподіявши йому легкі тілесні ушкодження на що ОСОБА_2, завдав удар рукою в область підборіддя ОСОБА_3 чим заподіяв йому фізичного болю, та ОСОБА_4 заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я.

            У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд безпідставно закрив провадження по справі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як особи, що вчинили злочин невеликої тяжкості, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки з дня вчинення злочину (26 червня 2002 року) минуло 3 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11¹ КПК України, суд у судовому засіданні за наявності підстав передбачених ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності.

Суд, виходячи з положень кримінального та кримінально-процесуального закону та, беручи до уваги, що засудженні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як убачається із матеріалів справи, не заперечували проти закриття стосовно них кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, думку засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, закрив щодо них кримінальну справу.

Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого колегія суддів не вбачає.

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            відмовити захиснику ОСОБА_1 в інтересах засудженогоОСОБА_2 у задоволенні його касаційної скарги.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                  Пошва Б.М.                                              Нікітін Ю.І.