Судове рішення #319137
У Х В А Л А

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді

Присяжнюк Т.І.,

суддів

Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І.,

 

 

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2004 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2005 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

            зазначеним  вироком

 

                                   ОСОБА_1, раніше судиму:

21 жовтня 2002 року Дергачівським районним судом    Харківської області за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України на 9 місяців і 1 день позбавлення волі,

 

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 190 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

            На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточне покарання визначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих на відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 122 763 грн. 78 коп.; ОСОБА_3 - 2 132 грн.

 

            Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2005 року вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2004 року змінено: уточнено його мотивувальну частину, що в період з жовтня по грудень 2002 року ОСОБА_1 заволоділа грошима потерпілої ОСОБА_2 на суму - 90 357 грн. 05 коп. Цей же вирок у частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. У решті частині вирок залишено без зміни.

 

            Як визнав суд, у період з жовтня 2002 року по лютий 2003 року, ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою потерпілих, повідомляючи останнім неправдиві відомості, заволоділа чужим майном в особливо великих розмірах.

           

Зокрема, у період з жовтня по грудень 2002 року ОСОБА_1, зловживаючи довірою заволоділа грошима потерпілої ОСОБА_2 на суму 108 082 грн. 05 коп., які отримала від потерпілої в м. Києві, м. Харкові, м. Володимирі-Волинському (Волинської області) з метою організації лікування її чоловіка ОСОБА_4, відрекомендувавшись потерпілій працівником Харківської обласної державної адміністрації.

 

У грудні 2002 року ОСОБА_1, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_2, заволоділа відеокамерою “Грюндік”, вартістю 1 484 грн., яку здала в ломбард, а отриманні гроші використала для власних потреб.

           

            У період з грудня 2002 року по січень 2003 року ОСОБА_1, знаходячись у м. Цумань Волинської області, шляхом обману зловживання довірою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5, повідомляючи їм неправдиві відомості, яких запевнила у наданні послуг щодо працевлаштування на роботу в Італію отримала та заволоділа через них грішми:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - в сумі 2 900 дол. США (які еквівалентні 15 460 грн.);

ОСОБА_8 - в сумі 1 000 дол. США (які еквівалентні 5 331 грн. 50 коп.);

ОСОБА_9- в сумі 1 500дол. США (які еквівалентні 7 998 грн. 50 коп.)

 

24 лютого 2003 року ОСОБА_1, повідомляючи неправдиві відомості ОСОБА_10 про надання послуг при організації закордонної поїздки, відрекомендувавшись працівником Харківської обласної державної адміністрації, отримала через неї гроші в сумі 400 дол. США, чим заподіяла матеріальну шкоду ОСОБА_3.

 

            У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового і судового слідства. Вважає, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений частинами 2, 3 і 4 ст. 190 КК України, а їх слід кваліфікувати за ст. 192 КК України. Просить пом'якшити призначене їй покарання з врахуванням, що вона має на утримані неповнолітнього сина.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з такого.

 

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції в основу вироку поклав показання потерпілої ОСОБА_2, де вона дала детальні пояснення про обставини вчинення злочину засудженою та заволодіння її грошима на загальну суму 108 082 грн. 05 коп., шляхом обману та зловживання довірою, надаючи їй неправдиву інформацію, щодо свого працевлаштування та забезпечення лікування її чоловіка ОСОБА_4. Крім того потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що у грудні 2002 року на вимогу засудженої вона передала їй відеокамеру “Грюндіг ”(т. 1, а.с.136-137).

 

Із показань свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які є працівниками медичного закладу, де перебував на лікуванні ОСОБА_4, убачається, що до медичних закладів жодних коштів та перерахунків за лікування не надходило, тобто засуджена не виконувала своїх обіцянок про сплату за лікування останнього (т. 2, а.с 37, 38-40).

 

У своїх показаннях потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що засуджена ОСОБА_1, відрекомендувавшись радником із економічних питань Харківської обласної державної адміністрації, запропонувала послуги щодо працевлаштування на роботу в Італію мешканців Волинської області - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які за ці послуги передали через неї і ОСОБА_2 засудженій ОСОБА_1 гроші на загальну суму 8 600 дол. США. ОСОБА_1 своїх обіцянок не виконала, а потерпіла ОСОБА_5 змушена була повернути власні гроші (т. 2, а.с. 138-140).

 

Із показань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_3 убачається, що ОСОБА_1, відрекомендувавшись працівником Харківської обласної державної адміністрації, запропонувала свої послуги щодо здійснення організації поїздки за кордон для ОСОБА_3, а остання через ОСОБА_10 передала засудженій гроші в сумі 400 дол. США (т. 2, а.с. 77, 91-92).

 

Твердження у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 про недоведеність її участі у вчиненні шахрайства, спростовується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: протоколом виявлення і вилучення візитних карток у ОСОБА_1, де вказано, що вона є радником із економічних питань Харківської обласної державної адміністрації (т. 1, а.с 132); даних довідки Харківської обласної державної адміністрації, про те, що засуджена не перебуває на державній службі і не працює там (т. 1, а.с. 87); розпискою від 15 березня 2003 року, з якої вбачається, що засуджена отримала від потерпілої ОСОБА_2 гроші в сумі 37 000 дол. США та відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 224 від 26 травня 2003 року підпис на розписці, виконаний ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 25, т. 2, а.с. 113-117); даних довідки Володимир-Волинського відділу зв'язку  від 15 листопада 2002 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 відправила засудженій два грошових перекази НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по 5 000 грн. кожний ( т. 1, а.с. 88); копією квитанції ломбардного займу НОМЕР_3 про те, що засуджена здала в ломбард відеокамеру “Грюндіг” та отримала у борг гроші в сумі 760 грн. (т. 2, а.с. 48); даних висновку товарознавчої експертизи № 30 від 16 травня 2003 року, відповідно до якої вартість відеокамери складає 1 484 грн. (т. 2, а.с. 102).

 

Таким чином, доводи касаційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового і судового слідства, які на думку засудженого є іншими - необґрунтовані.

 

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

 

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за 2, 3 і 4 ст. 190 КК України є правильною, а призначене їй покарання в повній мірі відповідає вимогам закону.

 

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, які є тяжкими, дані про її особу, а також усі обставини справи, у тому числі й ті, на які є посилання у скарзі засудженої.

 

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, не встановлено.

 

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

            Керуючись ст. ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

            відмовити засудженій ОСОБА_1 у задоволенні її касаційної скарги.

 

С у д д і:

 

Присяжнюк Т.І.                                  Пошва Б.М.                                          Нікітін Ю.І.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація