У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 9 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

         зазначеним вироком

                            ОСОБА_1,

                            несудимого,-

за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1:

на користь ОСОБА_2 - 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

         на користь ОСОБА_3 - 16 863 грн. 79 коп. на відшкодування матеріальної шкоди;

         на користь комунального закладу охорони здоров'я “Вольногорської центральної міської лікарні” витрат на лікування ОСОБА_2 в розмірі 348 грн. 61 коп.;

         на користь комунального закладу охорони здоров'я “Дніпропетровської обласної офтальмологічної лікарні” витрат на лікування ОСОБА_2 в розмірі 432 грн. 81 коп.;

          на користь держави в особі УМВС України в Дніпропетровській області витрат на проведення авто-технічної експертизи в сумі 205 грн. 93 коп.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2005 року вирок залишено без зміни.

Як визнав суд, 24 липня 2004 року, біля 2 год., ОСОБА_1 керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем “ЗАЗ - 110307” д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3, на 6 кілометрі дороги Волинське - Вольногорськ, яка знаходиться на території Криничанського району, рухаючись в напрямку м. Вольногорськ із швидкістю 100 км./год. у нічний час на повороті (овалі) дороги безпечної швидкості руху не обрав при врахуванні дорожньої обстановки, втратив контроль над керуванням транспортного засобу, чим порушив 12.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого автомобіль з'їхав з дороги в правий по руху автомобіля кювет і здійснив зіткнення з деревом. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля “ЗАЗ - 110307” - потерпілому ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Автомобілю спричинено механічні пошкодження відповідно до висновку експерта на суму 16 863 грн. 79 коп.

         У касаційній скарзі та доповненнях до них засуджений порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи нове розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи однобічність та неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що судові рішення постановлені не на достовірних доказах, а на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

         Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушень правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, підтверджується зібраними у справі доказами.

Так суд першої інстанції в основу вироку поклав показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1, який на прохання останнього 24 липня 2004 року передав йому керування автомобілем “ЗАЗ - 110307”, що призвело до ДТП (т.1, а.с. 76-77, 92-93).

У своїх показаннях свідок ОСОБА_4 - понятий у справі, зазначив, що під час огляду автомобіля передні пасажирські двері від удару заблокувало і їх не можна було відкрити, лобове скло розбилось, в салоні з правої сторони і на сидінні було багато крові, а із сторони водія крові він не бачив (т. 1, а.с. 117 -118).

Достовірність наведених обставин підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: даними протоколу місця огляду ДТП (т. 1, а.с. 8-13), тимчасовим реєстраційним талоном на автомобіль “ЗАЗ - 110307” д.н.з. НОМЕР_1, звідки вбачається, що власником автомобіля є ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 26), даних висновку судово-автотехнічної експертизи від 11 лютого 2005 року №70/27-74 відповідно до якого, дії засудженого у цій дорожній ситуації не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України (т. 1, а.с. 95-96), висновку авто-товарознавчої експертизи від 11 серпня 2004 року № 203, відповідно до якого матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля, складає 16 863 грн. 79 коп. (т. 1, а.с. 48-52), даних протоколу огляду автомобіля “ЗАЗ - 110307” д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до якого від удару передні пасажирські двері заблокувало і вони не відкривались (т. 1, а.с. 97-101), даних висновку судово-медичної експертизи від 11 лютого 2005 року № 813-е відповідно до якого у засудженого після ДТП було виявлено легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров'я (т. 1, а.с. 104-105), даних висновку судово-медичної експертизи від 11 лютого 2005 року № 814-е з якої убачається, що потерпілому ОСОБА_2 в результаті ДТП було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, які призвели до тривалого розладу здоров'я понад 21 добу (т. 1, а.с. 106-107), даних висновку судово-медичної експертизи від 10 березня 2005 року № 185 відповідно до якої кров, яку було виявлено на передньому пасажирському сидінні не виключає можливості, що вона належить потерпілому ОСОБА_2 ( т. 1, а.с. 134-138).

Таким чином, доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які на думку засудженого є іншими - необґрунтовані.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, а призначене йому покарання повною мірою відповідає вимогам закону.

         Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

         З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.

С у д д і:

.          

Присяжнюк Т.І.                                   Пошва Б.М.                                Нікітін Ю.І.