КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7750/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Дорошенка М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулсь до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області, в якому просила суд:

1. Визнати протиправними дії ГУ МВС в Київській області, заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала, які проявилися в розгляді заяви позивача від 10.01.2011 р. шляхом винесення та надіслання листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Сакала В. М. замість винесення та надіслання постанови про відшкодування шкоди згідно вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (надалі - Закон №266).

2. Визнати протиправним лист №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Сакала В. М.

3. Визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ МВС в Київській області по не повідомленню позивачу про результати перевірки обставин та фактів викладених у заяві від 10.01.2011 р., яка була проведена до 01.03.2011 р.

4. Визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ МВС в Київській області, які проявилися в невинесенні, неврученні та ненадісланні позивачу постанови про відшкодування шкоди по наслідкам розгляду заяви від 10.01.2011 р. згідно вимог Закону №266.

5. Визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ МВС в Київській області, які проявилися в не розгляді заяви від 10.01.2011 р. шляхом винесення постанови згідно вимог Закону №266.

6. Зобов'язати ГУ МВС в Київській області повторно розглянути заяву від 10.01.2011 р. та вручити позивачу законну та обґрунтовану постанову про відшкодування шкоди згідно вимог Закону №266 з беззаперечним врахуванням і дотриманням вимог п.5 ст.5, п.1 ст.6, ст.8, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; ст.3, ст.22, ст.56 Конституції України; ст.1, ст.25 Закону України «Про міліцію».

7. Встановити судовий контролю, спосіб та порядок виконання судового рішення по даній справі.

8. Винести окрему ухвалу відповідно до вимог ст.166, ст.267 КАС України.

9. Відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №2а-7750/11/2670 від 06.06.2011 р. було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, в частині позовної вимоги про визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7750/11/2670 від 06.06.2011 р. - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 р. ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-7750/11/2670 від 06.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. - скасовано та справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду в частині позовної вимоги про визнання протиправним листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в яких позивач просив суд першої інстанції:

1. Визнати незаконними дії ГУ МВС України в Київській області, заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала, які проявились в незаконному розгляді заяви позивача від 10.01.2011 р. про відшкодування шкоди згідно Закону №266.

2. Визнати незаконним лист ГУ МВС України в Київській області від 11.02.2010 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

3. Зобов'язати ГУ МВС України в Київській області офіційно вибачитись перед позивачем за незаконні свої дії та бездіяльність при незаконному розгляді заяви від 10.01.2011 р. та написанні незаконного листа від 11.02.2011 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

4. Зобов'язати ГУ МВС України в Київській області вжити заходів щодо повного відшкодування позивачу шкоди, матеріальних збитків згідно вимог Закону №266, п.5 ст.5, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.56 Конституції України, ст.1 та ст.25 Закону України «Про міліцію».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 11.02.2010 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області В.М. Сакала.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач та його представник подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні відповідачем наголошувалося на необхідності застосування даної норми щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Натомість, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано аргументованих доводів, які б безсумнівно свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при задоволенні позовних вимог.

Крім того, задоволення клопотання відповідача щодо дослідження винесеного рішення в частині задоволення позовних вимог на предмет виявлення порушень норм права може призвести до звуження прав позивача, що звернувся до органів судової влади про їх захист.

Також, колегія суддів констатує, що відповідач мав право звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в частині рішення суду, з якою він не погоджується, виклавши свої доводи в порядку КАС України.

Проте, таким правом відповідач не скористався.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду вимог відповідача, що не входять до вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, заява позивача про відшкодування шкоди згідно вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» була отримана слідчим управлінням ГУ МВС України в Київській області 13.01.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення.

У відповідь на зазначену заяву слідчим управлінням ГУ МВС України в Київській області була надіслана відповідь у формі листа №14/57-П-12 від 11.02.2010 р. за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала. Відповідно до зазначеного листа повідомлялось, що заява позивача розглянута і проводиться перевірка викладених в ній фактів, перевірка буде проведена 01.03.2011 р., про результати зазначеної перевірки позивача буде повідомлено додатково.

Станом на день подачі позову до суду першої інстанції позивач постанови слідчого управління ГУ МВС України в Київській області не отримала.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.1, п.3, п.4 ст.3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Відповідно до п.12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996 р. у місячний термін з дня звернення громадянина орган дізнання витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену ч.1 ст.12 Закону постанову.

Таким чином, за результатами розгляду заяви орган дізнання, досудового слідства мав винести відповідну постанову, однак відповідачем було направлено лист №14/57-П-12 від 11.02.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2012 р. по справі №2а-7750/11/2670 (за позовом ОСОБА_4 до ГУ МВС України в Київській області), суд дійшов висновку, що ст.12 Закону №266 не містить ніякої іншої альтернативи винесенню постанови про відшкодування шкоди, в разі якщо існують підстави для відшкодування.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що лист Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області №14/57-П-12 від 11.02.2010 р., за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В. М. Сакала є незаконним.

В частині відмови у задоволенні решти позовних вимог колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із листа ГУ МВС України в Київській області №14/57-П-12 від 11.02.2010 р., за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В. М. Сакала, ЗаявА про відшкодування шкоди згідно з Законом №266, поданої позивачем, розглядалась слідчим управлінням.

Відповідно до ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Таким чином, суд дійшов правомірного висновку, що дії відповідача по розгляду заяви не суперечать нормам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ МВС України в Київській області офіційно вибачитись перед позивачем за незаконні дії та бездіяльність при незаконному розгляді заяви від 10.01.2011 р. та написанні незаконного листа від 11.02.2011 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивач не зверталась до ГУ МВС України в Київській області із вимогою про публічні вибачення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача офіційно вибачитись перед позивачем за незаконні дії та бездіяльність при незаконному розгляді заяви від 10.01.2011 р. та написанні незаконного листа від 11.02.2011 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника СУ ГУ МВС України в Київській області В.М. Сакала.

В апеляційній скарзі апелянти вказали на різницю понять «офіційне вибачення», що міститься в позовних вимогах, та «публічне вибачення», оцінку якому дав суд першої інстанції, а також зазначили, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача офіційно визнати незаконність своїх дій при розгляді заяви та винесенні оскаржуваного листа.

Натомість, колегія суддів зазначає, що апелянтами не наведено жодних правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність відмови суду першої інстанції у їх задоволенні у розумінні ст. 9 КАС України, виходячи з суті принципу законності.

У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В частині зобов'язання ГУ МВС України в Київській області вжити заходів щодо повного відшкодування позивачу шкоди, матеріальних збитків згідно вимог Закону №266, п.5 ст.5, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.56 Конституції України, ст.1 та ст.25 Закону України «Про міліцію», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.12 Закону №266 питання визначення розміру відшкодовуваної шкоди, визначають саме відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). При цьому, в ч.2 ст.12 Закону №266 передбачено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

В матеріалах справи на день ухвалення рішення судом першої інстанції докази винесення відповідної постанови відсутні, з огляду на що колегія суддів повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вони є передчасними, так як виконанню будь-якого рішення органу державної влади передує його прийняття.

Доказів прийняття такого рішення позивачем до суду першої інстанції не надавалося.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.