УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 р. Справа № 105514/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів Сапіги В.П., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2011 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року включно.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано його провести перерахунок та виплату пенсії позивачу і підвищити її на 30% мінімальної пенсії за віком з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що фінансування виплат згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що позивач, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

На переконання колегії суддів слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року і надалі не зупинялась.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на наведене апеляційні вимоги відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Золочівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2012 року у справі №2а-1751/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор