АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

05 вересня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого судді -Кирилюк Г.М.

суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Екос» по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів за листками непрацездатності, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року -

в с т а н о в и л а :

16.01.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Екос» по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі - ДП «Екос» ПАТ ХК «Київміськбуд»), в якому з урахуванням уточнень та доповнень просила поновити її на роботі, скасувати накази філії РБУ ДП «Екос» АТ ХК «Київміськбуд» №185к від 17 грудня 2012 року та №165к від 30 жовтня 2012 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10058,36грн., належні до виплати кошти за листками непрацездатності за жовтень та листопад 2012 року в розмірі 4 923грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 3 000грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що працювала у відповідача з 14 травня 2012 року на посаді маляра. Під час її тимчасової непрацездатності з 09 жовтня по 15 грудня 2012 року, 30 жовтня 2012 року відповідачем було незаконно видано наказ про її звільнення з роботи та звільнено з 17 грудня 2012 року, також в період її тимчасової непрацездатності. Про наступне вивільнення її попереджено не було. В день звільнення з нею не було проведено відповідного розрахунку. Листок непрацездатності за жовтень та листопад 2013 року відповідач не оплатив. Вказані незаконні дії відповідача призвели до заподіяння їй моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на ті підстави, що суд не дав належної оцінки доказам, що мають значення для справи і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом не було враховано, що в день видачі наказу про звільнення та в день звільнення позивачка перебувала на лікарняному. Надані відповідачем акти, довідки та накази є додатками до пояснень представника відповідача та не є доказами по справі. Акт від 17 грудня 2012 року , згідно якого в цей день позивачка знаходилась на роботі та відмовилась від отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки, не має реєстраційного номеру, а тому не є допустимим доказом. Пояснення представника позивача про те, що лікарняний листок від 17 грудня 2012 р. ОСОБА_1 за місцем своєї роботи не надавала, адміністрацію про знаходження її на лікуванні до відома не ставила, не відповідають дійсності. Про наступне вивільнення позивачка не була попереджена, а підпис в списку працівників РБУ №2, що є додатком №5 до наказу №132 від 21 серпня 2012 року «Про проведення скорочення чисельності або штату працівників Філії РБУ ДП «Екос» не належить позивачці. Про необхідність призначення у справі експертизи для з'ясування вказаної обставини суд не попередив. В матеріалах справи відсутній наказ про скорочення посади, яку займала позивачка, докази її повідомлення про наступне вивільнення та докази того, що їй пропонувалася інша робота. Судом в порушення норм ЦПК України відмовлено в задоволенні клопотання про витребування довідки про доходи позивача з дня прийняття на роботу, відомостей про зарахування коштів на картковий рахунок позивача, в тому числі і щодо оплати лікарняних за жовтень та листопад 2012 року, як і необхідні для підтвердження розрахунку лікарняних за жовтень і листопад 2012 року, а також в задоволенні клопотання про призначення по справі психологічної експертизи для визначення розміру моральної шкоди. Відмова в позові про оплату лікарняних судом не мотивована.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача Басюк  О.Л. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом по РБУ ДП «Екос» №83 к від 14 травня 2012 р. ОСОБА_1 прийнято на роботу маляром четвертого розряду ремонтно-будівельної дільниці №1, з оплатою годинно-тарифної ставки, згідно штатного розкладу (а.с.140).

20 серпня 2012 року ДП «Екос» ПАТ «ХК «Київміськбуд» видано наказ №111 «Про проведення скорочення чисельності або штату працівників», відповідно до якого у зв'язку з передачею гуртожитків та будинків житлового фонду ДП «Екос» ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності м. Києва та змінами в організації виробництва та праці, наказано провести скорочення численності або штату працівників ДП та його структурних підрозділів, в тому числі філії «Ремонтно-будівельне управління» з 22 жовтня 2012 року (а.с. 46).

На підставі вказаного наказу начальником РБУ ДП «Екос» видано наказ №132 від 21 серпня 2012 року « Про проведення скорочення чисельності або штату працівників Філії РБУ ДП «Екос» з 22 жовтня 2012 року (а.с. 60).

22 жовтня 2012 року в ДП «Екос» ПАТ ХК «Київміськбуд» видано наказ №129 «Про ліквідацію філій та житлових управлінь», відповідно до якого наказано провести ліквідацію в тому числі філії РБУ ДП «Екос» ПАТ ХК «Київміськбуд» та створити ліквідаційну комісію (а.с.105).

Відповідно до наказу по РБУ ДП «Екос» №185 к від 17 грудня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено з 17 грудня 2012 року по ст. 40 п.1 КЗпП України «скорочення чисельності працівників» з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку тривалістю 14 календарних днів ( за період роботи з 14.05.2012 -17.12.2012 р.р.) (а.с. 71).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Екос» ПАТ ХК «Київміськбуд» відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України подало до Центру зайнятості Печерського району м. Києва звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 25 грудня 2012 року, в якому міститься інформація про вивільнення ОСОБА_1 (а.с. 69).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. ст. 49-2 КЗпП України та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Про наступне вивільнення ОСОБА_1 була попереджена 22.08.2012 р., про що свідчить її особистий підпис в списку працівників ремонтно-будівельної дільниці, який є додатком №5 до наказу №132 від 21 серпня 2012 року (а.с.65).

Належних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини позивачка суду не надала.

Оскільки в суді першої інстанції представником позивача було заявлено клопотання лише в частині призначення психологічної експертизи по справі, підстави для витребування нових доказів та призначення судом апеляційної інстанції судової почеркознавчої експертизи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що вона не була належним чином повідомлена про наказ №132 від 21 серпня 2012 року «Про проведення скорочення чисельності або штату працівників Філії РБУ ДП «Екос».

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Доводи апелянта про те, що звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності, а тому є незаконним, підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку по Філії РБУ ДП «Екос» робота працівників ремонтно-будівельної дільниці закінчувалась о 17.00 год. (а.с. 75).

Як вбачається з матеріалів справи, в день звільнення ОСОБА_1 в присутності членів колективу в кабінеті начальника відділу кадрів було повідомлено про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. При цьому ОСОБА_1 відмовилась ставити особистий підпис про ознайомлення з наказом про звільнення та отримувати трудову книжку, про що свідчить відповідний акт. Після закінчення робочого часу, 17 грудня 2012 р. о 17.00 год. позивачка викликала швидку та більше на робочому місці не з'являлась (а.с. 57, 77).

Належних та допустимих доказів на спростування зазначених документів позивачем надано не було.

Оскільки звільнення відбулось в період перебування працівника на роботі, а також враховуючи ту обставину, що лікарняний листок було видано позивачу після закінчення робочого часу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність дій відповідача.

Оскільки позивачка була звільнена з роботи відповідно до наказу №185 к від 17 грудня 2012 року по ст. 40 п.1 КЗпП України, права позивача внаслідок видання наказу №165 к від 30 жовтня 2012 р. про звільнення з роботи 30 жовтня 2012 р. по ст. 40 п.4 КЗпП України не порушені, правові підстави для скасування вказаного наказу відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що наявні в матеріалах справи документи були надані відповідачем, як додаток до своїх письмових пояснень, з останніми не було ознайомлено позивача, а тому вони не можуть бути доказами по справі, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази до початку розгляду справи по суті.

Вказаним правом представник відповідача скористався шляхом надання відповідних доказів в судовому засіданні, яке відбувалось за участю представника позивача (а.с. 95).

З урахуванням тієї обставини, що по справі було оголошено перерву, представник позивача мав можливість скористатись своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи та надати свої заперечення проти доводів відповідача.

Позовні вимоги з приводу переважного права н а залишення на роботі при вивільненні працівника по справі не заявлено, а тому вони не були предметом розгляду судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з відмовою суду першої інстанції в задоволенні позову про стягнення з відповідача коштів за листками непрацездатності за жовтень та листопад 2012 р.

Як зазначає представник відповідача в своїй письмовій заяві від 04.09.2013 р., ОСОБА_1 перебувала на лікарняних в період з 09 жовтня 2012 р. по 15 грудня 2012 р., всього 44 робочих дня.

Виходячи з розміру заробітної плати за вересень 2012 р. - 2500 грн. та жовтень 2012 р. - 1100 грн. та кількості робочих днів за вказаний період - 26 , розмір середньої заробітної плати позивача за день становить 138,46 грн. ( 3600 грн. : 26 днів).

44 дні х 138,46 грн. = 6092,24 грн.

Як вбачається з виписки від 04 лютого 2013 р. з карткового рахунку позивача в ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 в грудні 2012 р. виплачено 6096 грн.60 коп. та вихідна допомога в розмірі 2471,87 грн.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва від 22 березня 2013 р. та довідки Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 13 березня 2013 р., Філією «Ремонтно-будівельне управління» ДП «Екос» ПАТ ХК «Київміськбуд» проведено остаточні розрахунки зі сплати страхових коштів, заборгованість перед Фондом відсутня.

Оскільки порушення трудових прав позивача при звільненні з роботи судом не встановлено, підстави для відшкодування моральної шкоди та призначення з цього приводу психологічної експертизи відсутні.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий суддя:

Судді:

Справа №22-ц/796/7362/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Цокол  Л.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.