Справа № 344/6675/13-ц
Провадження № 2/344/3650/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..
з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Медицька С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на будинок,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 звернувся в суд до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Заповіту посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 15.05.1997 року ОСОБА_5 все своє майно заповів ОСОБА_4 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що посвідчується Свідоцтвом про смерть (а.с.7).
Попередньо, рішенням міськвиконкому від 14.09.1988 року №268 зі змінами від 14.03.1989 року №59 ОСОБА_5 було надано в користування земельну ділянку площею 500 м.кв. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.13-14) та укладено договір на безстрокове користування земельною ділянкою від 15.07.1989 року (а.с.11-12, 16). За життя спадкодавця, правовстановлюючі документи на житловий будинок, який завершений будівництвом в 1992 році, виготовлені не були.
Як вказує ст. 549 ЦК України 1963 р., чинного на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, в тому числі якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Заява подана позивачем, як єдиним спадкоємцем по заповіту, до нотаріальної контори 06.10.1998 року та заведена спадкова справа (а.с.9-10).
Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».
Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора 12.07.2013 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, з рекомендацією звернутися в судовому порядку (а.с.48).
Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта - садибного житлового будинку по АДРЕСА_2, затвердженого 04.07.2013 року встановлено відповідність даного будинку загальною площею 230.7 м.кв. вимогам надійності і безпечної експлуатації, а будівництво таким що відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та екологічним нормам і правилам і не порушує прав і законних інтересів третіх осіб (а.с.38-46).
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася станом на серпень 1992 року підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
А тому, по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі).
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, за наявності відповідних доказів, суд може визнавати право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Враховуючи вищевикладене та те, що виникнення права на спадкування залежало від доведення фактів, які не визнавалися Івано-Франківською міською радою, отже існує спір про право, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.
Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 1218, 1225, 1261, 1268, 1266 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом права власності на житловий будинок, загальною площею 237 кв.м., розташований в АДРЕСА_2
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Польська М.В.