Судове рішення #319058
У Х В А Л А

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

13 грудня 2006 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Сеніна Ю.Л.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Охрімчук Л.І.,

 

 

Лихути Л.М.,

Романюка Я.М.,

 

 

 

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири та присудження грошової компенсації за частку гаража за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва  від 13 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2005 року,

           

в с т а н о в и л а :

 

В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини на 61,2 % квартири АДРЕСА_1 та присудження грошової компенсації за частку гаража, посилаючись на те, що спірне майно придбане за спільні з відповідачем кошти в період перебування з ним у фактичних шлюбних стосунках та в зареєстрованому шлюбі.

 

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2005 року, позов задоволено частково. За ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру і гараж та присуджено з нього на користь ОСОБА_1 19 674 грн. грошової компенсації за її частку в зазначеному майні.

 

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на їх необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

 

Відповідно до ст. 202-1 ЦПК України 1963 року, який був чинним на час розгляду судом першої інстанції справи, при ухваленні рішення суд приймає рішення щодо наявності обставин (фактів), якими обгрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; правовідносин, зумовлених встановленими фактами; правової норми, яка регулює ці правовідносини.

 

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності вкладання позивачкою коштів на придбання спірних квартири та гаража до укладення шлюбу з відповідачем та присудив позивачці грошову компенсацію за частку майна, набуту сторонами за час зареєстрованого шлюбу.

 

Однак, з таким висновком погодитися не можна.

 

Так, при вирішенні спору судом застосовано норми Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не має зворотної дії в часі і не регламентує спірних правовідносин.

 

Також, на порушення ст. 15-1 ЦПК України 1963 року, який був чинним на час вирішення спору, суд ухвалив рішення про визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру та присудив на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку квартири, вийшовши за межі заявлених позовних вимог, оскільки такі вимоги в справі не заявлялися.

 

Крім того, на порушення ст.ст. 40 та 62 ЦПК України 1963 року судом не перевірено посилань позивачки на те, що квартира була набута нею з відповідачем за спільні кошти в період перебування з ним у фактичних шлюбних стосунках, не дано оцінки доказам, поданим позивачкою суду на підтвердження зазначеного посилання.

 

На зазначене не звернув уваги і апеляційний суд.

 

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування оскаржених судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338 ч.2, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

 

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2005 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

 

 

Головуючий                                                                          Ю.Л.Сенін

 

Судді:                                                                                    Є.Ф.Левченко

 

                                                                                               Л.М.Лихута

 

                                                                                              Л.І.Охрімчук

 

                                                                                              Я.М.Романюк

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація