У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        18 грудня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Науково-виробничий комплекс “Курс”  про поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги по безробіттю, доплати до посадового окладу, компенсації за затримку видачі зарплати та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

               З травня 1998 року судами неодноразово розглядалась справа за зазначеним позовом  ОСОБА_1.

             Останнім рішенням Оболонського районного суду м. Києва від              21 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду  м. Києва від 1 жовтня 2004  року, позов ОСОБА_1 задоволено частково,  постановлено стягнути на його користь 732 грн. 08 коп. компенсації за невикористану відпустку, оплати за час простою та вихідну допомогу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

            У касаційній скарзі  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від  21 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду  м. Києва від 1 жовтня 2004 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                               Л.І.Охрімчук

                                                                                                               Ю.Л.Сенін