У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          18 грудня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства ( далі - ВАТ) “Дніпротяжмаш” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

               У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, наказом НОМЕР_1 був незаконно звільнений з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.

             Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від             11 травня 2004  року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської  області від 23 вересня 2004  року, позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  задоволено, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволено частково в розмірі 500 грн.

            У касаційній скарзі ВАТ “Дніпротяжмаш”  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ВАТ “Дніпротяжмаш” відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2004  року та  ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської  області від 23 вересня 2004  року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Л.І.Охрімчук

                                                                                                                Ю.Л.Сенін