|
У х в а л а |
|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
18 грудня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВГІРФО Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання права власності на квартиру, вселення, виселення, зняття з реєстраційного обліку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконкому Кременчуцької міської ради про встановлення порядку користування квартирою, визнання незаконним рішення про відмову в наданні дозволу на перепланування квартири,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що її неповнолітньому сину ОСОБА_3 належить на праві власності ¾ частини квартири АДРЕСА_1, ¼ частина належить відповідачу, який перешкоджає їй та неповнолітньому ОСОБА_3 користуватись житлом, до того ж квартира має дві суміжні кімнати і спільне користування нею неможливе, а відповідач забезпечений іншим житлом. Позивачка просила визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру із виплатою відповідачу вартості ¼ частини квартири, вселити її та ОСОБА_3 у квартиру і виселити ОСОБА_2, зняти останнього з реєстраційного обліку.
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, посилаючись на те, що кімнати спірної квартири можливо переобладнати в ізольовані, він не має іншого житла і компенсацію за свою частку отримувати не бажає. ОСОБА_2 просив визнати незаконною відмову виконкому в наданні дозволу на перепланування, встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 із проведенням відповідного перепланування за його рахунок, виділити йому в користування кімнату площею 10,58 кв.м. із покладенням на нього обов'язку по сплаті відшкодування.
Рішенням Кременчуцького районного суду від 25 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2004 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй та ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою і вселити її та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та змінити рішення і задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Кременчуцького районного суду від 25 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України: Є.Ф.Левченко
Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін