У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          18 грудня 2006 року                                                 м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного і проектного інституту азотної промисловості і продуктів органічного синтезу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

               У жовтні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1976 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, наказом НОМЕР_1 вона незаконно була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

             Рішенням Баглейського районного суду м. Дніпродзержинська від        23 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Баглейського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2004  року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Л.І.Охрімчук

                                                                                                                Ю.Л.Сенін