ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                  

29.11.06                                                                                           Справа  № 18/201

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                 Якімець Г.Г.,

суддів:                                        Дубник О.П.

                                                   Краєвська М.В.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від скаржника (відповідач) –Тинко О.П.

від позивача  – Хрипта І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дубровицькому районі Рівненської області від 14.09.2006 року вих.№1852/10-20

на постанову господарського суду Рівненської області від 23.08.2006 року (підписана 28.08.2006 року), суддя Гудак А.В.

у справі №18/201,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дубровицький завод «Металіст», м.Дубровиця

до відповідача  Державної податкової інспекції у Дубровицькому районі Рівненської області, м.Дубровиця

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000091640/0 від 11.07.2006 року

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Рівненської області від 23.08.2006 року по справі №18/201 задоволено позов  ВАТ «Дубровицький завод «Металіст», визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000091640/0 від 11.07.2006 року.

При винесенні постанови господарський суд Рівненської області виходив з наступного:

Судом взято до уваги те, що позивачем 13.06.06 були подані до ДПІ у Дубровицькому районі уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань  з ПДВ за періоди: з червня 2003 року по грудень 2003 року, з січня по грудень 2004 року, та з січня по  березень 2005 року включно.

Податковим органом, згідно облікової картки платника ПДВ за 2006 рік, по даних уточнюючих декларацій проведено зменшення податкових зобов'язань.

05.07.06 проведено камеральну перевірку за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення №  0000091640/0 від 11.07.06.

Господарський суд вказує на те, що в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні податковий орган посилається на підстави його прийняття на п.п. 4.2.2 "в" Закону  України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.00 із змінами та доповненнями, що передбачає визначення податкового зобов'язання контролюючими органами за умов, коли внаслідок проведення камеральної перевірки сам контролюючий орган виявляє арифметичну або методологічну помилку у поданій платником податків податковій декларації, в якій призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом  виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Проте, судом першої інстанції відзначено, відповідач, не довів, яка виявилась помилка (методологічна або арифметична)  податкового зобов'язання по ПДВ  при подачі позивачем 13.06.06 уточнюючих декларацій  за період з червня 2003 року по грудень 2003 року, з січня по грудень 2004 року, та  з січня по  березень 2005 року.

Крім того, суд вказує на те, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", воно звільнене від оподаткування (у т.ч. і від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування), крім платежів і відрахувань до  місцевих бюджетів № 791 - ХП від 27.02.91 зі змінами та доповненнями (дана норма діяла  до 01.04.05), зазначаючи при цьому, що місцем реєстрації та місцезнаходженням позивача в період з липня 2002 року по березень 2005 року (період за який подаються уточнюючі розрахунки) є місто Дубровиця, Дубровицького району, Рівненської області, яке віднесено до 3 зони - "зони гарантованого добровільного відселення", що підтверджується довідкою Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області від 03.08.05 № 5.2-80.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДПІ у Дубровицькому районі  подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Рівненської області від 23.08.2006 року по справі №18/201 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ВАТ «Дубровицький завод «Металіст»відмовити.

Зокрема скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є Законом України про оподаткування.

Поряд з цим, скаржник зазначає, що господарським судом при вирішенні спору, не застосовано норму, яка підлягає застосуванню, а саме п. 11.4 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", яка визначає, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Скаржник звертає увагу суду на те, що ч. 3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Одночасно скаржником відзначено, що висновок суду першої інстанції про те, що за своєю суттю і правовою природою звільнення від оподаткування підприємств, розміщених у зоні забруднення, є не пільгою, а складовою спеціального режиму господарської діяльності в зонах забруднення, який визначається спеціальним законом не відповідає обставинам справи.

          Разом з тим, скаржник вказує на те, що господарський суд Рівненської області постановою по справі фактично визначив, що позивач повинен утримувати податок в складі ціни товарів, робіт, послуг, однак не повинен перераховувати його до бюджету, що не передбачено Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив постанову господарського суду Рівненської області від 23.08.2006 року по справі №18/201 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ВАТ «Дубровицький завод «Металіст»відмовити, з підстав наведених у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги, просив постанову господарського суду Рівненської області від 23.08.2006 року по справі №18/201 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу та у відзиві на апеляційну скаргу.

Зокрема представник позивача вказував на те, що 13 червня 2006 року ВАТ «Дубровицький завод «Металіст»відповідно до абзацу 2 п.5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було надано до Державної податкової інспекції у Дубровицькому районі уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з червня 2003 року по березень 2005 року (включно) самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданих податкових деклараціях на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»- підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення».

Позивач звертає увагу суду на те, що у податковому повідомленні-рішенні №0000091640/0 від 11 липня 2006 року податковий орган зазначає як підставу його прийняття підпункт 4.2.2. „в" Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП.

Дана норма Закону регламентує визначення податкового зобов'язання контролюючим органом у разі виявлення останнім арифметичної або методичної помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвело до заниження або завищення податкового зобов'язання.

Проте, в Акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на виявлену помилку (помилки) у податковій звітності, поданій Відкритим акціонерним товариством „Дубровицький завод „Металіст" до Державної податкової інспекції у Дубровицькому районі 13 червня 2006 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Державною податковою інспекцією у Дубровицькому районі проведено документальну  невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість, про що 05.07.06 року складено акт перевірки №1.

Перевіркою встановлено, що позивачем 13.06.06р. були подані до ДПІ у Дубровицькому районі уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань  з ПДВ за період з червня 2003 року по серпень 2004 року, та з жовтня  по грудень 2004 року,  і з січня по  березень 2005 року включно.

11.07.06 року ДПІ у Дубровицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091640/0, яким позивачу згідно з п.п.“в” п.п.4.2.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно із п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення  п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість - 84061,95 грн. з яких 80059 грн. –основний платіж та 4002,95 грн. –штрафна (фінансова) санкція.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до преамбули Закону України „Про правовий режим території, що зазнана радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначений Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров'я людини та на екологічні системи.

Відповідно до п. 11.2 Закону України „Про податок на додану вартість” до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України „Про податок на додану вартість" визначає вичерпний перелік операції які не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. 3 Закону ) та операції, що звільнені від оподаткування (ст. 5 Закону) і в даному переліку відсутні обставини, які стали підставою для задоволення позову.

Відповідно до п.11.4 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Частиною 3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином, слід зазначити, що висновок суду про те, що за своєю суттю і правовою природою звільнення від оподаткування підприємств, розміщених у зоні забруднення є не пільгою, а складовою спеціального режиму господарської діяльності в зонах забруднення, який визначається спеціальним законом не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 року №791-а підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів, крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на додану вартість з підакцизних товарів, що імпортуються. Вказана частина ст.7 виключена із Закону 25.03.2005 року.

Таким чином, відповідачем після внесення змін в облікову картку позивача зі сплати ПДВ згідно поданих ним уточнююних розрахунків податкових зобов’язань правомірно визначено спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов’язання з ПДВ.

Також слід звернути увагу на те, що ч.1 ст.7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено 25.03.2005 року, а позивачем подано в ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань лише 13.06.2006 року, тобто через рік і 3 місяці після виключення вищевказаної частини із Закону, на яку посилається суд 1-ї інстанції та підприємство.

Згідно із ст.3 п.3.1 пп.3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів, робіт, послуг на митній території України, тому звільнятись від оподаткування можуть лише товари, роботи, послуги, а не окремі платники податку.

Вказана обставина підтверджується ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" , якою визначені саме операції, що звільненні від оподаткування.

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом не надано оцінки тому факту , що за своїм економічним змістом податок на додану вартість є непрямим податком, додається до ціни товару та сплачується покупцем товару, в той час як на позивача покладено обов'язок утримувати вказаний податок у покупців товарів, робіт , послуг та перераховувати його до бюджету.

Поряд з цим, слід зазначити, що суд першої інстанції безпідставно визначив те, що позивач повинен утримувати податок в складі ціни товарів, робіт, послуг, однак не повинен перераховувати його до бюджету, таке не передбачено Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991р. №791.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову господарського суду Рівненської області від 23.08.2006 року по справі №18/201 слід скасувати, в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,

                                                          постановив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дубровицькому районі  задоволити.

Постанову господарського суду Рівненської області від 23.08.2006 року по справі №18/201 скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              Якімець Г.Г.

Судді:                                                                      Дубник О.П.

       

                                                                         Краєвська М.В.