Справа № 375/1452/13-к Номер провадження 1-кп/375/101/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2013 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гавенко О.Л.

при секретарі Тарасенко Н.В.

за участю прокурора Сахно Л.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100250000593, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Клочки Білоцерківського району Київської області, який проживає та зареєстрований: АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, розлученого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6, який не працює, раніше судимого: 25.04.2002 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до двох років обмеження волі,-

в с т а н о в и в:

21.07.2013 року близько 21 год. 50 хв. ОСОБА_1 зайшов в магазин «Світ продуктів», що розташований в смт. Рокитне Київської області по вул. Вокзальній, з метою придбати продукти харчування та, зустрівши знайомого ОСОБА_2, сів до нього за стіл поспілкуватися. Потерпілий ОСОБА_3 зробив зауваження ОСОБА_1, останній не вірно зрозумів слова ОСОБА_3 В подальшому між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 на грунті непорозумінь, які виникли раптово, почалася суперечка, в ході якої ОСОБА_1 безпричинно наніс один удар кулаком лівої руки в область правої скроні обличчя ОСОБА_3, другий удар кулаком правої руки в область підборіддя, внаслідок чого ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта № 106 від 24.07.2013 року вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що у гр. ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження: крововилив на лиці; підкожний вилив і садно на грудній клітці справа; перелом сьомого ребра справа; садно на лівому ліктьовому суглобі. Вищеописані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів) і могли утворитися від дії рук і ніг людини в термін та при обставинах, вказаних в постанові. Вищеописані тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти росту, про що свідчать характер і локалізація пошкодження. По ступені тяжкості пошкодження, спричинені гр. ОСОБА_3 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я більш, ніж 21 день (термін зростання перелома ребра).

Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ствердив обставини їх вчинення під час проведення досудового розслідування справи.

Між потерпілим та підозрюваним ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування справи укладено угоду про примирення.

Вирішуючи питання про можливість затвердження цієї угоди суд приходить до такого висновку.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого звинувачено ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а згідно з ч. 3 ст. 469 угода про примирення може бути укладена між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості.

Відповідно до статей 471 КПК сторони узгодили міру покарання та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не виходячи за межі загальних засад призначення покарання, встановлених КК України. При цьому було враховано ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують його покарання. Встановлено, що обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відсутні.

Укладенню угоди передувало досягнення домовленості між сторонами, зміст яких відображено в угоді. Зокрема, це беззастережне визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Тобто між обвинуваченим та потерпілим досягнуто домовленість, що позитивно характеризує особу винного та свідчить про його щире каяття у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 не оспорюється, отже суд вважає доведеним, що його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я.

Сторони узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_1:

- за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України обмеження волі строком на один рік.

Враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та зобов'язання відшкодувати спричинену потерпілому шкоду, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_1 права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та згоден на призначення покарання, зазначеного в угоді про примирення, переконався в тому, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє наслідки затвердженої угоди, зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання,.

Суд, роз'яснивши потерпілому ОСОБА_3 права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, переконався в тому, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердженої угоди.

Після перевірки угоди на відповідність діючому законодавству та за відсутності зазначених у ст. 474 КПК України підстав для відмови у її затвердженні, суд вважає за необхідне угоду про примирення затвердити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 474-476 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду, укладену 12 серпня 2013 року між потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про примирення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання відповідно до ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, зобов'язавши не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя: Гавенко О.Л.