ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2013 р. Справа №917/1041/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об' єднання "Євробуд", пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007
до Приватного підприємства "Астарта Трейд-М", вул. Капельгородського, 20, м. Полтава, 36020
про стягнення 387 319,00 грн.
Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: Федорович Є.І., довіреність б/н від 21.05.2013 р.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Євробуд" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Астарта Трейд-М" 373 682,40 грн. суми основного боргу, 11 363,79 грн. суми нарахованої пені та 2 272,81 грн. 3% річних.
Представник позивача позов у судовому засіданні підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача - приватного підприємства "Астарта Трейд-М" у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою, зазначеною у позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням приватного підприємства "Астарта Трейд-М" є: м. Полтава, вул. Капельгородського, 20, що співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив: Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 15 січня 2013 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 15-01/13, предметом якого є майно (товар) загальною вартістю 373 682,40 грн. Крім того, сторони п. 2.1 цього договору сторони визначили, що передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом 10 (десяти) днів від дня укладення договору, тобто до 26 січня 2013 року. Разом з тим, у п. 2.3 вказаного договору сторони обумовили, що факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, у момент передачі-приймання товару. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткової накладної № 160113-001 від 16 січня 2013 року, підписаної Каплуновським С.О., на підставі довіреності № 4 від 16 січня 2013 року, виданої відповідачем для отримання цінностей за зазначеною видатковою накладною, приватне підприємство "Астарта Трейд-М" прийняло електростанції ЕССД-100ВС у кількості 2 штуки та Вагон-їдальню у кількості один комплект, що є предметом договору купівлі-продажу від 15 січня 2013 року (а.с. 20 - 21). Сторони у договорі купівлі-продажу, а саме п. 3.2 погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100% ціни продажу з ПДВ протягом 30 (тридцяти) днів від дня доставки товару на підписання сторонами видаткової накладної. Тобто, відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар з 16 січня 2013 року по 15 лютого 2013 року. Проте, в порушення умов договору відповідач не здійснив жодних платежів на користь позивача за отриманий товар, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у сумі 373 682,40 грн. Як вбачається з матеріалів справи у лютому 2013 року приватне підприємство ТОВ "НВО "Євробуд" зверталося до ПП "Астрата Трейд-М" з претензію щодо сплати заборгованості за договором № 15-01/13 від 15 січня 2013 року, у відповідь на яку відповідач зазначив, що виконати грошове зобов'язання за зазначеним договором у нього (відповідача) не має можливості у зв'язку з нестабільним фінансовим становищем (а. с. 22, 25). Крім того, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за виконання зобов'язань за договором від 15 січня 2013 року № 15-01/13, відповідно до якого станом на 1 березня 2013 року у Приватного підприємства "Астрата Трейд-М" існує заборгованість у розмірі 373 682,40 грн. (а.с. 24). Саме вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За змістом статті 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, доводи позовної заяви не спростовано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо оплати товару відповідно до умов договору купівлі-продажу, тому вимога про стягнення основного боргу в сумі 373 682,40 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п. 7.3 договору передбачили, що за порушення строків оплати за товар, Покупець сплачує пеню від суми несплаченої вартості товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, сума 3% річних за період з 16 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року складає 2 272,81 грн., сума пені за цей же період складає 11 363,60 грн. (а. с. 13).
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Астарта Трейд-М", вул. Капельгородського, 20, м. Полтава, 36020, р/р 26000100001103 в ПАТ "Банк ринкові технології", МФО 380786 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Євробуд", пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007, р/р 2600932613115 в ПАТ "Діамант Банк", МФО 320854 - 373682,40 грн. основного боргу, 11363,79 грн. пені, 2272,81 грн. - 3% річних, 7746,38 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Сірош Д.М.
Повне рішення складено: 16.07.2013 р.