У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.10.08 Справа №8/179/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Шевченко Т. М. , Яценко О.М.
при секретарі: Шерник О.В.
за участю представників
позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аркус – Ромет (Україна)”, м. Нововолинськ
на рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2008 р.
у справі № 8/179/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аркус – Ромет (Україна)”, м. Нововолинськ
45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Металург”, м. Запоріжжя
69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 22
про зобов’язання передати товар та стягнення 3.200,00 грн. вартості транспортних послуг
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аркус – Ромет (Україна)”, м. Ново-волинськ, (далі - позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Металург”, м. Запоріжжя, (далі - відповідач) про зобов’язання передати товар згідно з узгодженим сторонами асортиментом, а саме: 12 тонн 750 кг електрозварної прямошовної труби, ГОСТ 10704-91, ст. 08 КП, діаметром 28х1,5, довжиною 6 м та стягнення 3.200,00 грн. вартості транспортних послуг (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом першої інстанції до розгляду).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області (суддя Попова І.А.) своїм рішенням від 19.06.2008 р. у справі № 8/179/08 у позові відмовив.
Суд першої інстанції, посилаючись на статті ст.ст. 11, 205, 509 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України, визнав недоведеним факт укладання сторонами договору, а саме зазначив про неузгодження ними предмету поставки, в задоволені позову відмовив повністю.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням господарського суду позивач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Зазначає, що рішення господарського суду прийнято з істотними порушеннями норм права, є незаконним і підлягає скасуванню із-за неповного з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Зокрема, суд дійшов висновку про те, що позивач погодився на заміну асортименту продукції, тому в накладній на передачу товару було вказано продукцію, що фактично передана та отримана його повноважним представником. На думку заявника апеляційної скарги такий висновок суду не лише не відповідає дійсним обставинам справи, а є надуманим. Позивач вказує, що ніяким чином ним не надавалось погодження на заміну попередньо узгодженого сторонами асортименту товару.
При цьому, судом не прийнято до уваги, що на отримання фактично переданого відповідачем товару відсутня довіреність позивача. Отже, на думку заявника апеляційної скарги, висновки суд обґрунтовує не підтвердженими фактами.
Окрім того, при прийнятті рішення суд зазначив, що були заслухані представники сторін, тоді як представник позивача з поважних причин не зміг з’явитися в засідання суду.
За вказаних обставин, позивач просить рішення господарського суду Запорізької області по справі № 8/179//08 від 19.06.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов’язати відповідача передати позивачу товар згідно з погодженим між сторонами асортиментом, а саме: 12 тонн 750 кг електрозварної, прямошовної труби, ГОСТ 10704-91, діаметром 28х1,5 довжиною 6м та стягнути з відповідача вартість транспортних послуг в сумі 3.200,00 грн. та судові витрати.
Апеляційна скарга позивача прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.09.2008 року.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1726 від 10.09.2008 року справа передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д. , судді: Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.
У зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання ухвалою від 11.09.2008 р. Запорізького апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 02.10.2008 р.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 10.10.2008 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача. Склад колегії змінювався.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1919 від 10.10.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Кричмаржевського В.А., суддів: Шевченко Т.М., Яценко О.М.
Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Відповідач витребуваних Запорізьким апеляційним господарським судом документів не надав. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 10.10.2008 р. за результатами розгляду справи прийнято постанову Запорізького апеляційного господарського суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до відповідача із замовленням (лист б/н, б/д, а.с. 9) на поставку 13 тонн електрозварної прямошовної труби, ГОСТ 10704-91, ст. 08 КП, діаметром 28х1,5 довжиною 6м.
17.09.2007 р. відповідачем пред’явлений позивачу рахунок-фактура № СФ-0000275 (а.с. 10) на сплату 67.037,95 грн. за лист х/к 08 КП 3,9х1250х2500 та трубу ГОСТ 10704-91, 28х1,5. Платіжним дорученням № 690 від 18.09.2007 р. (а.с. 11) позивач перерахував відповідачу 67.037,95 грн. призначення платежу: «лист 3,9; труба 28 згідно з рахунком № СФ-0000275».
Позивач направив до відповідача свого уповноваженого представника з довіреністю НАЯ № 343310 від 18.09.2007 р. (а.с. 46) на отримання від відповідача за рахунком № СФ-0000275 від 17.09.2007 р. товару: лист х/к в кількості 3 т., труба 28х1,5 в кількості 13 т.
За видатковою накладною № РН-0000165 від 25.09.2007 р. (а.с. 45) відповідачу передано товар: лист х/к 08 КП 3,9х1250х2500 та труба ГОСТ 10704, 25х2,0х6 м.
Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 102 від 28.09.2007 р. (а.с. 19), в якій запропонував відповідачу негайно замінити поставлену трубу на трубу відповідно до замовлення або повернути оплачені кошти з урахуванням транспортних витрат. Претензія отримана відповідачем 06.10.2007 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.10.2007 р. (а.с. 20).
У відповідь на вказану претензію відповідач в своєму листі вих. № 68 від 08.10.2007 р. (а.с. 21) зазначив, що вимоги позивача будуть розглянуті після надання нормативного та документального обґрунтування в передбаченому чинним законодавством України порядку.
Зобов’язання відповідача передати позивачу товар згідно з узгодженим сторонами асортиментом, а саме: 12 тонн 750 кг електрозварної прямошовної труби, ГОСТ 10704-91, ст. 08 КП, діаметром 28х1,5, довжиною 6 м та стягнення з відповідача на користь позивача 3.200,00 грн. вартості транспортних послуг стало предметом спору в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Аналогічна норма міститься в п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки відповідача полягають у передачі товару позивачу, а обов’язки позивача - у направленні до відповідача свого уповноваженого представника з довіреністю для отримання товару і оплаті його.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що сторонами у спірних правовідносинах не узгоджено предмет договору.
У вищезазначених документах, якими обмінялись сторони, а саме: замовлення на поставку, рахунок-фактура № СФ-0000275 від 17.09.2007 р., платіжне доручення № 690 від 18.09.2007 р., довіреність на отримання цінностей НАЯ № 343310 від 18.09.2007 р. сторони погодили предмет договору - електрозварна прямошовна труба, ГОСТ 10704, діаметром 28х1,5 довжиною 6м. Також вказані документи містять відомості щодо кількості товару, ціни, загальної вартості, тобто всі відомості, які необхідні при такому виді угоди, як купівля-продаж.
Лист вих. № 51 від 21.09.2007 р. (а.с. 47), на який посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень і в якому відповідачем запропоновано позивачу замість труби ГОСТ 10704, 28х1,5х6м. поставити трубу ГОСТ 10704, 25х2х6 м., не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачу вказаного листа та дати його отримання (довідка поштового зв’язку, квитанція тощо). На вимогу Запорізького апеляційного господарського суду (ухвали від 11.09.2008 р. та від 02.10.2008 р.) вказані докази відповідачем не надано. Натомість позивачем надано суду довідку з підприємства поштового зв’язку від 23.09.2008 р.(міститься в матеріалах справи), в якій вказано, що за період з 01.09.2007 р. по 31.12.2007 р. серед кореспонденції, яка надійшла на адресу позивача від відповідача, вищезазначеного листа не має.
Позивач в обґрунтування позовних вимог про зобов’язання відповідача передати товар згідно з узгодженим сторонами асортиментом посилається на ст. 662, 671 ЦК України. Але на спірні правовідносини сторін розповсюджуються також норми, закріплені статтею 672 ЦК України, якою саме передбачені правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.
Як свідчать матеріали справи, не можна вважати товар прийнятим позивачем, оскільки, як вже зазначалось вище, позивач повідомив відповідача про відмову від нього, вимагав його заміни (претензія вих. № 102 від 28.09.2007 р.). Тобто в даному випадку, коли товар вже оплачений, позивач, згідно з чинним законодавством, має право вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов’язання відповідача передати товар згідно з узгодженим сторонами асортиментом задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення транспортних витрат в сумі 3.200,00 грн. , на думку колегії суддів задоволенню вони не підлягають з огляду на наступне.
В обґрунтування своїх вимог в цій частині позову позивач посилається на акт прийому-здачі виконаних робіт від 01.10.2007 р., укладений між ним (позивачем) і ПП «Ірта», рахунок-фактура № РФ-00754 від 01.10.2007 р. на суму 3.200,00 грн., платіжне доручення № 765 від 24.10.2007 р. на суму 3.200,00 грн.
Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.
Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивну та суб’єктивну сторону. Суб’єктом є боржник; об’єктом - правовідносини по зобов’язаннях; об’єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка суб’єкта господарювання, а також причинний зв’язок між противоправною поведінкою правопорушника і збитками; суб’єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.
На думку колегії суддів, позивачем не доведений сам факт понесення збитків, і тим більше, саме з вини відповідача. Відсутній також причинний зв’язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Аркус – Ромет (Україна)”, м. Нововолинськ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2008 р. у справі № 8/179/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Шевченко Т. М. Яценко О.М.