У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.10.08                                                                                               Справа №5/203-Б-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі Бредіхіна Ю.Ю.

за участю представників:                                                   

кредитора - Компанії „FORTIUS LIMITED” Eacoste Lane. London, м.Херсон - Федька М.Г., директора; - Протасової Л.І., дов. від 25.12.2007р.; - Анедченка І.Л., дов. від 27.11.2007р.

боржника - Чернова В.В., - Дорошенка В.М., дов.№1/15-04 від 15.04.2008р.

ліквідатора - Шахова В.А. (арбітражного керуючого)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик”, м.Херсон

на постанову  господарського суду Херсонської області від 15.07.2008року

у справі   № 5/203-Б-08

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик”, м.Херсон  

                                                             Установив:

Компанія „FORTIUS LIMITED” Eacoste Lane. London, м.Херсон (далі – Компанія „FORTIUS LIMITED”), звернулася до господарського суду Херсонської області із заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик”, м.Херсон (далі – ТОВ. „ТПК  „Зерновик”), банкрутом в порядку статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство) у зв'язку з наявністю заборгованості у підприємства-боржника перед ним (з урахуванням доповнення до заяви, а.с.52) у розмірі – 10.220.404 грн. 11коп.   

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02 липня 2008р. (суддя Ситюк В.Г.) порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам боржника здійснювати будь-які дії по реорганізації, ліквідації боржника, відчуженню його основних засобів, призначене підготовче засідання на 14.07.2008р.

Постановою господарського суду Херсонської області від 15.07.2008р. ТОВ.„ТПК „Зерновик” визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого – Шахова В.А. (а.с.88-89).

При винесені постанови суд першої інстанції виходив з того, що у боржника перед ініціюючим кредитором існує заборгованість за кредитним договором №12/01-2003 від 22.12.2003р. у розмірі – 10.220.404,11грн., та у зв'язку з наявністю ознаків відсутнього боржника, передбаченими статтею 52 Закону про банкрутство, є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з цим судовим актом, боржник оскаржив його в апеляційному порядку, просить постанову господарського суду Запорізької області від 15.07.2008р. скасувати та припинити провадження у справі, так як вона суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Заперечення заявник апеляційної скарги мотивує наступним.

Судом першої інстанції порушені норми матеріального права, які полягають у відсутності ознак статті 52 Закону про банкрутство, боржник акцентує увагу апеляційного суду на тому, що згідно з Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до статутних документів виступають від його імені, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, але у даному випадку такі відомості відсутні, місцезнаходженням боржника є наступна адреса: м.Херсон Одеська площа, 6. Правильність такої правової позиції підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, що склалася по аналогічних справах.  

Представник особи, що подала апеляційну скаргу, підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, і також звернув увагу колегії суддів на те, що боржник до Державної податкової інспекції у м.Херсоні надавав податкову звітність за 2007 рік та за перший квартал 2008 року, а саме, декларації з податку на прибуток підприємства, що не підтверджує такої ознаки відсутності боржника як – ненадання протягом року до органів державної виконавчої служби згідно із законодавством податкових декларацій.

До Запорізького апеляційного господарського суду після надходження від боржника апеляційної скарги надійшли заяви ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого, в яких вони просять не приймати апеляційну скаргу до розгляду та повернути її заявникові, посилаючись на відсутність повноважень у представника боржника - Дорошенка В.М. підписувати апеляційну скаргу, оскільки виключно ліквідатору - Шахову В.А., до якого перейшло право управління підприємством-боржником, належить право діяти від імені юридичної особи, що знаходиться в процедурі припинення шляхом ліквідації.

Але розглянувши заяви ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого, колегія не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

          Відповідно до частин другої та третьої статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися  про  скасування  довіреності,  зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

           Тобто, із викладеного вбачається, що довіреність вважається скасованою лише у разі, коли представникові про це стало відомо.

Але як було достеменно встановлено у судовому засіданні апеляційної інстанції, довіреність, що видана 15 квітня 2008р. строком на один рік директором боржника – Буренком О.В. (а.с.112) представнику підприємства – Дорошенку В.М. для представлення інтересів боржника, у тому числі, у господарських судах, на момент підписання Дорошенком В.М. апеляційної скарги, керівником не була скасована.  

          Надані ліквідатором суду апеляційної інстанції копії повідомлень про скасування довіреностей свідчать про їх скасування вже після подання апеляційної скарги.  

          Таким чином, підстав для повернення апеляційної скарги у апеляційного суду не було.  

          У відзивах на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Шахов В.А. (ліквідатор у справі) та ініціюючий кредитор зазначили, що вважають оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.       

У судовому засіданні представники кредитора, боржника та ліквідатор підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2074 від 29.10.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Антоніка С.Г. (головуючого), Кричмаржевського В.А. та Мойсеєнко Т.В.

Судовий процес фіксувався за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”, за згодою учасників судового процесу оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною першою вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

При винесені оскарженої постанови суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що у боржника перед ініціюючим кредитором існує заборгованість у розмірі – 10.220.404 грн. 11коп. за договором кредиту № 12/01-2003 від 22.12.2003р.

Але згідно зі статтями 34 та 43 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з чинним законодавством рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

 Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

 Так, місцевий господарський суд належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, та належним чином законодавчо не обґрунтував свої висновки.

 Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

 Згідно зі статтями 1 та 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до статутних документів виступають від його імені, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

  Відповідно до вимог частин 1 та 3 статті 18 вищезазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

  Порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, який здійснюється державним реєстратором, визначений у статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”. Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

  Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

  Ініціюючим кредитором – Компанією „FORTIUS LIMITED” при поданні заяви про порушення справи про банкрутство не надано суду доказів щодо наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису саме про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, проте суд першої інстанції на вказані норми чинного законодавства уваги не звернув.

  Податкові декларації, які надавалися підприємством-боржником до ДПІ у м.Херсоні (копії у справі, а.с. 59-63), свідчать про те, що боржник протягом 2007р. і до початку другого кварталу 2008р. звітував перед вищезгаданою податковою інспекцією.  

Це є свідченням відсутності ознак банкрутства, передбачених у статті 52 Закону про банкрутство.

  Колегія суддів також зауважує, що судова практика вищих судових інстанцій свідчить про те, що порушенню провадження у справі про банкрутство повинно обов'язково передувати позовне та виконавче провадження, тобто, борг повинен спочатку стягуватися в порядку позовного провадження, потім - в порядку виконавчого провадження. І лише тоді, коли відповідними діями державного виконавця не вдалося задовольнити вимоги стягувача, то останній вправі звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство є крайнім і виключним заходом.

Тим більше, що заборгованість перед ініціюючим кредитором виникла за договірними відносинами між ним та боржником, та цей спір повинен вирішуватися спочатку в порядку позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство під неплатоспроможністю підприємства слід розуміти неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Для того, щоб неплатоспроможність була реальною, необхідно, щоб грошові вимоги ініціюючого кредитора, як вже зазначалось, були безспірними. Цей фактор відіграє важливу роль, оскільки у разі якщо вимоги оспорюються боржником, то і відсутня неплатоспроможність. Безспірність передбачає, що спір між боржником та ініціюючим кредитором відсутній, так як він вирішений у судовому або досудовому порядку.

Для ініціювання справи про банкрутство важливий факт відсутності спору за грошовими зобов’язаннями, через те що він вказує, що боржник не може об’єктивно погасити грошові вимоги. Спірність не повинна бути при ініціюванні справи про банкрутство, тому що господарський суд при розгляді справи про банкрутство не розглядає спір по суті, а лише встановлює наявність або відсутність грошових вимог.

У судовому засіданні представниками боржника надана належно посвідчена копія ухвали господарського суду Херсонської області від 29 серпня 2008р. у справі №14/1-08 за позовом Компанії „FORTIUS LIMITED”, яка є ініціюючим кредитором у справі №5/203-Б-08 про банкрутство ТОВ.„ТПК„Зерновик”, м.Херсон, до відповідача-1 - ТОВ.„ТПК „Зерновик”, м.Херсон, та відповідача-2 – Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”, м.Херсон, про стягнення 8.503.160грн.28коп. за кредитним договором № 12/01-2003 від 22.12.2003р. Цією ухвалою провадження у справі зупинено у зв'язку з касаційним оскарженням Компанією „FORTIUS LIMITED” постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2008р. у справі №14/1-08.

У справі № 14/1-08, яку розглядає господарський суд Херсонської області (суддя Гридасов Ю.В.), предметом спору є сума заборгованості за тим же кредитним договором - №12/01-2003 від 22.12.2003р., який є також предметом розгляду у справі №5/203-Б-08 про банкрутство ТОВ.„ТПК „Зерновик”, м.Херсон.

Тобто, це свідчить про наявність спору, який ще не розглянутий у справі №14/1-08, і провадження якої порушено раніше (11.12.2007р.), аніж справа про банкрутство. А тому ці обставини унеможливлюють подальше здійснення провадження у справі № 5/203-Б-08 про банкрутство ТОВ.„ТПК „Зерновик”, м.Херсон.

Крім того, представниками боржника у судовому засіданні апеляційної інстанції надали витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що у боржника у місті Херсоні є нерухоме майно загальною площею – 62,5 кв.м., що спростовує твердження кредитора та його представників про те, що у боржника відсутнє будь-яке майно.

Все вищенаведене свідчить про неповноту дослідження місцевим господарським судом обставин справи та, як наслідок, відсутність підстав вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений об'єктивний висновок щодо відсутності боржника.

За таких обставин справи оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі – припиненню.

 

З урахуванням викладеного та керуючись  статтями 101-106  Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

                    Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик”, м.Херсон,  задовольнити.

Постанову господарського суду Херсонської області від 15.07.2008р. у справі № 5/203-Б-08 скасувати.

Провадження у справі  №5/203-Б-08  про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик”, м.Херсон,  припинити.

  

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мойсеєнко Т. В.