КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.11.2008                                                                                           № 7/106

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Сторожук Ю.М. (дов. № 09/01 від 09.01.2008)

 від відповідача -Солодяк В.Р. (дов. № 7 від 12.08.2008)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт-М"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2008

 у справі № 7/106  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжметал Холдінг"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт-М"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  стягнення 453140,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду передані позовні вимоги (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 22.07.2008 р.) про стягнення  з відповідача 374937,80 грн.   заборгованості за поставлений  товар (металопрокату) згідно договору № 1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р., накладних №    РН РН1 007331, РН РН1 - 009079, № РН РН1 - 011909, № РН РН1 - 012224, № РН РН1 - 000200, № РН РН1 - 000506, № РН РН1 - 000688, № РН РН1 -   000588, № РН РН1 - 000754, № РН РН1 000826,  № РН РН1 -  001010, № РН РН1 - 001009, № РН РН1 - 001257, № РН РН1 - 001283,  31550,67 грн. пені за прострочення оплати, 46652,49  грн. інфляційних.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2008 у справі №7/106 в позов задоволено частково, присуджено до стягнення 374937,80 грн. боргу, 26889,56 грн. – пені, 38122,69 грн. - інфляційних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2008 у справі №7/106 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що позовні вимоги заявлено необгрунтовано, оскільки в порушення вимог п.8.1. укладеного між сторонами договору поставки товару, поставка частини товару здійснювалася не відповідно специфікацій, затверджених сторонами, а згідно видаткових накладних за іншими цінами. Крім того, товар був отриманий відповідачем в порушення вимог п.5.3. договору на складі позивача. Оскільки позивачем у відповідності до вимог п.5.2., 9.2 договору не були надані відповідачу відповідні рахунки-фактури щодо оплати поставленого товару, то на думку відповідача, підстави для здійснення оплати цього товару є відсутніми. Враховуючи, що саме позивачем не було дотримано встановленої процедури проведення розрахунків, відповідач вказує на відсутність порушень зобов’язань з його боку, а відповідно і підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляційних.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення в яких він повністю не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, тому просить залишити його без змін.

     Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та правомірність задоволення господарським судом позову частково.

          Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем як покупцем обов’язків в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за поставлений йому позивачем товар.

          Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що заявлена позивачем заборгованість  в сумі 374937,80 грн. утворилася через часткову несплату відповідачем вартості поставленого позивачем товару у відповідності до умов укладеного між сторонами договору №1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р., а також несплати поставки товару,  поставленого позадоговірними відносинами сторін, за накладними.

          Матеріалами справи  та поясненнями сторін підтверджується, що в період з 07.08.2007 р. по 06.02.2008р. позивачем було поставлено відповідачу договірний товар (листи металеві) на загальну суму 579253,09 грн. за накладними № РН РН1 – 007331, РН РН1 – 009079, № РН РН1 – 0011909, № РН РН1 – 012224, № РН РН1 – 000588, № Н РН1 – 000754, № РН РН1 – 000826, № РН РН1 – 001010, № РН РН1 – 001257. Поставлений товар за вищевказаними накладними був прийнятий відповідачем без будь-яких  заперечень чи зауважень.

     Відповідно до пункту 9.2 договору відповідач був зобов’язаний оплатити вартість товару протягом 10 робочих днів на підставі рахунку – фактури.  Однак відповідач порушив умови договору оплативши товар частково.

                    Доводи відповідача щодо відсутності в нього підстав для проведення розрахунку з позивачем за отриманий товар в зв’язку з ненаданням йому відповідних рахунків-фактур для оплати судовою колегією визнаються необґрунтованими та до уваги не приймаються. Зазначене спростовується наданими поясненнями позивача щодо передачі відповідних рахунків-фактур відповідачу при одержанні товару, про що свідчить зазначення номера та дати рахунку в самих накладних.

                    Судова колегія також звертає увагу на те, що виконання договірного обов’язоку в частині проведення повного і своєчасного розрахунку за отриманий товар не ставиться в залежність від отримання відповідачем рахунків-фактур, оскільки в специфікаціях, підписаних сторонами при укладанні договору, зазначена умова проведення оплати - протягом 10 - ти робочих днів з дати поставки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем   в період з 20.09.2007 р. по 06.02.2008 р. також поставлявся товар на загальну суму 70843,11 грн. (труба, арматура, квадрат, круг, швелер, кутник, сітка арматурна) не в межах укладеного між сторонами договору №1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р., а на підставі оформлених накладних № РН РН1 - 009079,  № РН РН1 - 000200, № РН РН1 000506, № РН РН1 - 000688, № РН РН1 - 001010, № РН РН1 - 001009, № РН РН1 - 001257, № РН РН1 -001283. Позивачем були пред'явлені рахунки на оплату, які зазначені в накладних.

Через несплату відповідачем виставлених рахунків, позивачем направлено претензію №03/128 від 06.03.2008 р.(одержана відповідачем 14.03.2008 р.) з вимогою про проведення розрахунків. Як було встановлено судом, у відповідності до вимог ст.530 ЦК України, відповідач свій обов’язок здійснити оплату отриманого по накладних товару станом на 14.03.2008 р. (настання строку для виконання обов’язку)  не виконав.

На час розгляду спору господарським судом, відповідач свій обов’язок щодо проведення повного розрахунку з позивачем виконав лише частково, сплативши позивачу 275158,40 грн. (згідно банківських виписок). Загальна заборгованість відповідача складає 374937,80 грн., з  якої 324900,36 грн. - борг за договором   № 1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р. (неоплачений товар   за накладними   №   РН РН1 000754, №  РН РН1 - 000826, №  РН РН1 - 001010, №  РН РН1 - 001257 повністю  та накладна №    РН РН1 - 000588   в сумі 64181,89 грн.) та 50037,44 грн. - борг за товар, відпущений  без укладання договору шляхом оформлення як єдиного документу .

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку про обґрунтоване задоволення господарським судом позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 374937,80 грн. у відповідності до положень укладеного між сторонами договору №1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р., ст.525, 526, 530 ЦК України, враховуючи не надання відповідачем належних доказів погашення ним заборгованості чи належного виконання зобов’язань в частині своєчасного і повного проведення розрахунку з позивачем.

З приводу заявлення позивачем позовних вимог в частині стягнення нарахованої пені за прострочення виконання відповідачем обов’язку проведення розрахунку, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено судом, сума пені належна до сплати за період прострочки оплати товару, відпущеного за договором № 1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р. складає 26889,56 грн., а тому суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені лише в цій частині, у відповідності до вимог п.10.4 договору №1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р.

Оскільки згідно ст. 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, а відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі - пеня за прострочку оплати товару, відпущеного без укладання договору як єдиного письмового документу, нарахуванню не підлягає, в зв"язку з відсутністю документального підтвердження в письмовій формі угоди сторін про неустойку. А тому, колегія вважає, що в іншій частині вимог щодо стягнення нарахованої пені за порушення не договірних відносин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 46652,49 грн. інфляційних, нарахованих за період прострочки оплати  товару з 28.01.2008 р. по 01.07.2008 р.

Дослідивши обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині лише щодо інфляційних, нарахованих позивачем за прострочку оплати товару, відпущеного за договором № 1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р., що складають 38122,69 грн. в розрахунку фактичного періоду прострочки оплати товару, відпущеного за договором № 1/1/134/03/07 від 03.01.2007 р. за період з 07.02.2008 р. по 01.07.2008 р. та прострочки оплати товару відпущеного без оформлення договору як єдиного письмового документу за період прострочки з 22.03.2008 р. по 01.07.2008 р. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія, дослідивши обставини справи, приходить до висновку про обґрунтованість заявлення позовних вимог у відповідності до положень укладеного між сторонами договору поставки та  положень ст. ст. 530, 546, 625 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково. Відповідно оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Скаржником доводів позову не спростовано, належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається  необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.99, 103-105 ГПК України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Контракт– М”  залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2008 р. у справі №7/106 залишити без змін.

          3. Матеріали справи №7/106 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді