СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07 грудня 2006 року | Справа № 2-31/11634-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: Абсеметова З.Н., дов. № 382/9 від 25.07.2006;
відповідача: Аркатової В.В., дов. № 350/01-10 від 23.10.2006;
розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 23.10.2006 у справі № 2-31/11634-2006
за позовом Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, місто Саки, Автономна Республіка Крим, 96500)
до Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Промислова, 9, місто Саки, Автономна Республіка Крим, 96500)
про стягнення 57138грн.25коп.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2006 у справі № 2-31/11634-2006 (суддя Привалова А.В.) позов Сакської об’єднаної державної податкової інспекції до Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 57138грн.25коп. задоволено частково.
Стягнуто з Сакського виробничого водопровідно-каналізаційного господарства в дохід місцевого бюджету міста Саки 5300грн. заборгованості перед бюджетом з податку на прибуток, а також в дохід Державного бюджету України –53,00грн. держмита та на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр” –10грн.94коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено з підстав необґрунтованості та не доведеності позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, Сакська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги Сакської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, вказує на те, що судом неправильно застосовано підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000, оскільки при винесенні рішення не враховано, що активи відповідача згідно запису до Державного реєстру застав рухомого майна за № 253-940 від 01.12.2000 перебували у податковій заставі, а тому вважає, що він не мав активів, вільних від заставних зобов’язань, у зв’язку з чим не міг вільно ними розпоряджатися. Посилаючись на це, Сакська об’єднана державна податкова інспекція вважає, що її дії по направленню коштів платника по сплаті поточних зобов’язань в рахунок погашення його податкового боргу, що виник раніше, є правомірними.
В судовому засіданні представник Сакської об’єднаної державної податкової інспекції апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Суд, розглянувши повторно справу у порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що апеляційна скарга Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Сакська об’єднана державна податкова інспекція просить стягнути з відповідача 57138,25грн. заборгованості перед бюджетом, яка складається з податкового боргу з податку на прибуток у сумі 21540,86грн. (самостійно узгоджене платником у податковій декларації за 3 квартал 2003р., але не сплачене ним), а також з пені у сумі 35597,39грн., нарахованої позивачем в автоматичному режимі.
Дослідивши податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2003 року, судова колегія вбачає, що Сакським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства самостійно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 36400грн.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000 (з наступними змінами і доповненнями), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Абзац „б” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
При цьому також зазначено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Таким чином, граничний строк сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток за 9 місяців 2003 року - 20 листопада 2003 року.
Відповідачем надані до матеріалів справи платіжні доручення, які підтверджують сплату ним визначених у податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2003 року податкових зобов’язань у сумі 31100грн., про що свідчать вказані в платіжних дорученнях призначення платежів.
Судова колегія вважає вказані платіжні доручення належними доказами сплати зобов’язань за 3 квартал 2003 року, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність вимогам законодавства України дій позивача з розпорядження коштами платника на свій розсуд та погашення податкового боргу платника, що виник раніше, керуючись пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000, що і призвело до утворення податкового боргу з податку на прибуток за 3 квартал 2003 року у сумі 21540,14грн.
Дослідивши положення даної норми Закону, якою встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, суд доходить висновку, що вказана норма стосується платників податків, адже податкові зобов’язання та податковий борг згідно з вимогами статті 1 даного Закону погашає саме він, і пункт 7.7 статті 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.
Таким чином, судова колегія вважає, що самостійне розпорядження органами державної податкової інспекції коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є недопустимим та суперечить також частині 2 статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Судова колегія не погоджується з доводами позивача про неспроможність відповідача –платника податків самостійно розпоряджатися своїми активами на свій розсуд у зв’язку з їх перебуванням у податковій заставі, оскільки відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 (з наступними змінами і доповненнями), платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.
Вичерпний перелік таких операцій визначено в даному пункті, але операції по сплаті податків та зборів до операцій, що потребують обов’язкового письмового узгодження з податковим органом, не відносяться.
В той же час, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів сплати решти податкових зобов’язань з податку на прибуток по податковій декларації за 3 кв. 2003 року у сумі 5300грн., оскільки в платіжному дорученні № 1694 від 16.10.2003 на суму 5300грн. вказано, що ця сума спрямовується в рахунок погашення недоїмки з податку на прибуток, а не в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток за 3 квартал 2003 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність її стягнення на користь місцевого бюджету міста Саки.
Позовні вимоги про стягнення 35597,39грн. пені судова колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 пеня –це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу (п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 даного Закону).
Проте, як слідує з матеріалів справи та пояснень представника Сакської об’єднаної державної податкової інспекції, заявлена до стягнення сума пені нарахована відповідачу в автоматичному режимі за даними його особового рахунку, в якому позивачем відображалась сплата податкових зобов’язань без урахування призначення платежів, а при самостійному направлення податковим органом коштів платника в рахунок погашення його податкового боргу в хронологічному порядку, що призвело до викривлення даних особового рахунку, а отже, наданий позивачем розрахунок пені не можна вважати обґрунтованим та належним.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.
Всупереч даній нормі, позивач не надав суду належних і допустимих доказів обґрунтованості та правильності розрахунку пені у сумі 35597,39грн.
Отже, висновки, викладені в апеляційній скарзі Сакської об’єднаної державної податкової інспекції не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по цій справі.
Рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2006 у справі № 2-31/11634-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова