СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
04 грудня 2006 року |
Справа № 2-29/15026-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: Сидельникової Г.О., дов. № 467/02-29 від 03.05.2006 року;
третьої особи: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17 жовтня 2006 року у справі № 2-29/15026-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Євпаторійської міської ради (вул. Леніна, 2, м.Євпаторія, АР Крим, 97400)
3-тя особа - Управління економіки Євпаторійської міської Ради (вул. Дм. Ул'янова, 19а, м.Євпаторія, АР Крим, 97400)
про зміну умов договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.10.2006 року у справі № 2-29/15026-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1задоволено. Суд визнав укладеною з дня набрання рішенням законної сили угоди між Євпаторійською міською радою та позивачем про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року площею 1720,0251 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 м.Євпаторія під кадастровим номером НОМЕР_1 в редакції, запропонованій та підписаній позивачем.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Євпаторійська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене з порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, неповному дослідженні обставин справи, у позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.
Представник позивача та третьої особи у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце засідання суду були сповіщені належним чином ухвалою від 20.11.2006 року. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника СПД ОСОБА_1 та Управління економіки Євпаторійської міської Ради.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Євпаторійської міської ради не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
03.12.2001 року між ОСОБА_1 на громадянином ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач придбав у власність нежитлові приміщення літ. „А” № 1-10, літ. „Б” № 1-7, загальною площею 187 м2, розташованих за адресою: м. Євпаторія, АДРЕСА_1.
Договір купівлі-продажу було посвідчено нотаріально нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу під № НОМЕР_2, право власності позивача зареєстровано Євпаторійським МБРТІ в реєстровій книзі № 3 під НОМЕР_3
Згідно з рішенням Євпаторійської міської ради від 05 червня 2002 року № НОМЕР_4 СПД ОСОБА_1 було дано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для проектування і будівництва приватного міні-пансіонату, в зв'язку з чим, між позивачем та ДП „Кримський регіональний центр державного земельного кадастру” було укладено договір на підготовку технічної документації з проекту відведення.
14.06.2002 року позивачем було погоджено технічне завдання за вказаним договором, згідно з умовами якого виконавець зобов'язався підготувати проект відведення земельної ділянки площею 1720 м2 за адресою: м. Євпаторія, АДРЕСА_1 з кодом цільового використання у відповідності до УКЦВЗ - 1.17 -землі рекреаційного призначення.
Однак, при отриманні умов відведення земельної ділянки у Євпаторійському міському управлінні земельних ресурсів, код цільового використання земельної ділянки у відповідності до УКЦВЗ був визначений 1.11.6 -землі комерційного використання.
З матеріалів справи вбачається, що проект відведення земельної ділянки був у встановленому порядку погоджений з суміжними землекористувачами, органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, а також отримав позитивний висновок №НОМЕР_5 від 17.06.2002 року державної землевпорядної експертизи. В ході розробки проекту відведення земельної ділянки позивачем також було отримано технічний висновок інституту ”Кримпроектреконструкція” про можливість реконструкції домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Євпаторія під приватний міні-пансіонат.
На підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 24.07.2002 року, архітектурно-планувального завдання НОМЕР_6 від 23.10.2002 року, затвердженого головним архітектором м. Євпаторії та погодженого з Міністерством архітектурної та будівельної політики АР Крим, а також, на підставі завдання на проектування було розроблено робочу документацію „Приватний міні-пансіонат по АДРЕСА_1 в м. Євпаторія. Розділ АС”. Робоча документація отримала позитивні висновки органу пожежної безпеки, санітарно-епідеміологічного органу і експертний висновок № НОМЕР_7 Державної інвестиційної експертизи при Раді міністрів АР Крим „Кримінвестекспертиза” від 09.01.2003 року.
Рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 27.06.2003 року № НОМЕР_8 було затверджено акт державної комісії щодо введення в експлуатацію міні-пансіонату по АДРЕСА_1 у м. Євпаторії та були прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, у тому числі: спальний корпус літер „А”, корисною площею 135,5 м2, відкрита веранда літер „а”, площею забудови 82,7 м2, спальний корпус літер „Б”, корисною площею 487,2 м2, блок їдальні літер „В”, корисною площею 52,7 м2, навіс літер „в” площею забудови 36,3 м2.
На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 27.06.2003 року № НОМЕР_8, за СПД ОСОБА_1 було зареєстровано право власності в цілому на домоволодіння - міні-пансіонат по АДРЕСА_1 у м.Євпаторії.
Згідно з рішенням Євпаторійської міської ради від 24.07.2002 року № НОМЕР_9, між Євпаторійською міською радою і СПД ОСОБА_1 10.06.2003 року був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 1720,0251м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, м.Євпаторія під кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 49 років -до 2051 року.
Відповідно до пункту 2.1. договору оренди землі від 10.06.2003 року, було визначено наступну мету використання земельної ділянки: „Земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування міні-пансіонату”.
Однак, за змістом додатку № 2 до даного договору, орендна плата за користування земельною ділянкою були визначені орендодавцем саме з врахуванням коефіцієнту функціонального використання за УКЦВЗ 1.11.6 -комерційна забудова. При цьому, на момент укладення договору оренди для розрахунку орендної плати за вихідні дані була прийнята поточна грошова оцінка земельної ділянки, яка склала 1234905,55 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 28.07.2006 року НОМЕР_10 було затверджено нову грошову оцінку земель м. Євпаторії, в зв'язку з чим, вартість земельної ділянки збільшилась та на підставі розділу 2.3. договору оренди землі від 10.06.2003 року Орендодавцем, в особі уповноваженого виконавчого органу -Управління економіки Євпаторійської міськради, був запропонований перерахунок орендної плати у вигляді зміни умов додатку № 2 до даного договору.
За умовами вказаного перерахунку, розмір орендної плати позивачеві був визначений із врахуванням коефіцієнту функціонального використання за УКЦВЗ 1.11.6 -комерційна забудова, і, відповідно, склав 78433,20 грн за рік, замість раніше встановленого -28814,46 грн.
На підставі збільшення розміру орендної плати внаслідок неправильного визначення Орендодавцем коефіцієнту функціонального використання за УКЦВЗ 1.11.6 -комерційна забудова, орендарем 05.09.2006 року на адресу Євпаторійської міської ради було направлено проект угоди про внесення змін до договору оренди землі від 10.06.2003 року, із змісту якої вбачається наполягання позивача на визначенні цільового призначення об'єкту оренди як земельної ділянки рекреаційного призначення, а також про встановлення розміру орендної плати з застосуванням відповідного коефіцієнту функціонального використання за УКЦВЗ 1.17. -землі рекреаційного призначення.
Надаючи правову оцінку заявленим СПД ОСОБА_1 позовним вимогам, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільових призначеннях розділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової і громадської забудови; землі природно-заповідного і іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водної фундації; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони і іншого призначення.
Норми статей 50 та 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення відносять землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму і проведення спортивних заходів, а саме: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, учбово-туристських і екологічних стежин, маркіруючих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і палаткових оздоровчих туристичних таборів, будинків рибаків і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і споруди інших об'єктів стаціонарної рекреації.
З аналізу наведених вище норм земельного законодавства, судова колегія вбачає, що віднесення земель до тієї або іншої категорії знаходиться в прямій залежності від призначення і статусу об'єктів, які розташовані на цих землях, а отже, об'єкт міні-пансіонат, розташований на орендованій позивачем земельній ділянці, повністю зумовлює цільове призначення землі, як землі рекреаційного призначення.
На підставі рядку 86 Інструкції з заповнення державної статистичної звітності за кількісним обліком земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377, яким керуються органи земельних ресурсів при визначенні цільового призначення землі, враховуються дані про землекористувачів земель рекреаційного призначення: дома і бази відпочинку, пансіонати, кемпінги, мотелі-кемпінги, туристичні бази, туристсько-оздоровчі табори, дома рибальські і мисливські, дитячі туристські і спортивні станції і табори.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 року № НОМЕР_11, землі, що орендуються позивачем, за їх цільовим призначенням відповідають коду 1.17 і класифікуються саме як землі рекреаційного призначення.
До того ж, судова колегія вбачає, що використання позивачем об'єкту нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, саме як об'єкту стаціонарної рекреації, підтверджується складом і статусом об'єкта нерухомості виходячи з проектної документації на будівництво і матеріалів інвентарної справи БТІ - міні-пансіонат має спальні корпуси та блок їдальні -тобто, цілком придатний для відпочинку і короткочасного мешкання населення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Так, у якості доказів у справі, судова колегія приймає наступні дані:
* дозвіл Євпаторійської СЕС та свідоцтво про сплату єдиного податку, які підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності з надання готельних послуг і організації готельного господарства, що відповідає використанню орендованої земельної ділянки за рекреаційним призначенням;
* сертифікати відповідності обсягів міні-пансіонат вимогам ДСТУ НОМЕР_12, як об'єкту, призначеного для надання послуг рекреаційного характеру, виданих позивачеві на підставі висновків сертифікаційної комісії.
З огляду на обставини справи та з аналізу вищенаведених законодавчих актів, судова колегія приходить висновку про те, що орендована позивачем земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі від 10.06.2003 року, укладеного між Євпаторійською міською радою і СПД ОСОБА_1, належить до категорії земель саме рекреаційного призначення, а отже, при здійсненні розрахунку орендної плати за даним договором підлягає застосуванню коефіцієнт функціонального використання за УКЦВЗ 1.17. - землі рекреаційного призначення, але ніяк не 1.11.6 -комерційна забудова.
Судовою колегією не може визнати обгрунтованими доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі проте, що умови договору оренди землі від 10.06.2003 року були погоджені позивачем, в тому числі, в частині визначення цільового використання орендованої земельної ділянки та відповідного коефіцієнту за УКЦВЗ саме як землі комерційної забудови. Так, відповідно до пункту 2.1. договору оренди землі від 10.06.2003 року, визначено ціль використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування міні-пансіонату, що свідчить про використання земельної ділянки саме для потреб рекреації.
Також, не мають свого підтвердження доводи Євпаторійської міської ради про порушення судом першої інстанції вимог статті 20 Земельного кодексу України щодо процедури зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки вимоги позивача полягають не у зміні цільового призначення земельної ділянки, а в приведення договору оренди землі від 10.06.2003 року до фактичного стану правовідносин сторін та вимог діючого законодавства шляхом внесення відповідних змін.
На підставі пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 30 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором, а у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що запропонована позивачем угода відповідає вимогам діючого земельного законодавства та безпосередньо спрямована на врегулювання спірних взаємовідносин сторін за договором оренди земельної ділянки.
За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду АР Крим постановлене відповідно до норм чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 17 жовтня 2006 року у справі № 2-29/15026-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко